Розділ 30

— Мені навіть не віриться... — сказала Амара, розглядаючи себе у весільній сукні.

— Мені теж. — підтвердила Емір.

В її спогадах, з'явилась, ніби чітка картинка з їх першої зустрічі — коли Амара, помирала від ран залишених скоргом. Емір, могла заприсягтись, що навіть відчула залізний аромат крові, але благо — видіння одразу ж зникло, і Кнехт, знову милувалась своєю подругою у весільній сукні.

— Знаєш, артефакт Согара, зовсім не пасує до твого образу. — засміялась принцеса і підійшла до свого туалетного столику, аби дістати шкатулку з прикрасами.

— Віддай його Емір. — скомандувала Луіза і почала оглядати склад своєї шкатулки.

Потрібна прикраса — одразу ж віднайшлась, і дівчина з переможним вигуком, витягла її назовні. Після чого, з виглядом абсолютного переможця, одягнула її на шию Амари.

— Просто неймовірно гармонує з сукнею! — видала своє заключення принцеса.

— Дякую! — сказала Амара, ледь стримуючи сльози.

— Не плач! Зіпсуєш макіяж. Пожалій Луізу, вона його дві години робила. — сказала Емір, помітивши плаксивий вигляд подруги — Нам пора вирушати. — Кнехт вказала їм на годинник.

Дівчата закінчили збори і вийшли із палацу. Швидким кроком, вони пройшли до бокового входу каплиці, в якій було вирішено провести весілля — через неприйнятно холодні погодні умови.

Поки Луіза допомагала Амарі поправити зачіску, яку трохи зіпсував вітер, Емір — взялась за споглядання присутніх в залі каплиці так, як мало що тямила в зачісках.

Дівчина, злегка привідкрила штору на віконці, яке було в тій невеликій кімнаті — де вони знаходились, і слідкувала за тим, як народ поспіхом займав свої місця.

Її погляд, блукав залом, оглядаючи потилиці і профілі облич, всіх присутніх людей, і чомусь, зовсім неусвідомлено, зупинився на Раяні, що стояв по лівий бік від Сайдена. Дівчина, з цікавістю почала розглядати його "образ" — друга нареченого.

Хлопець, ніби відчув її погляд. Він різко повернув голову і подивився прямо на Емір. Кнехт розгубилась і швидко відвернулась від вікна, закриваючи за собою штору. Її серце закалатало — ніби після швидкого бігу.

Чого це я сховалась? Я ж не наречена, яку не можна бачити до весілля. Подумала Кнехт.

— Все готово! — вигукнула принцеса і цим самим відволікла дівчину від її думок.

Емір, швидко підбігла до Амари і вручила їй букет нареченої.

— Ходімо, поки ти не передумала! — вигукнула Кнехт, по дитячому штовхаючи її до виходу.

— Якби й хотіла передумати — то вже, трохи запізно. — Амара поклала руку собі на живіт і її обличчя, одразу ж залилось рум'янцем аж до вух.

Емір і Луіза синхронно відкрили роти від здивування.

— Жартуєш? — першою відійшла Емір.

— Поки, не повністю впевнена, але мабуть так. Мене лише другий день як нудить. — сором'язливо відповіла Амара.

— Ми будемо тітками! — радісно вигукнула принцеса і хотіла вже згребти Амару в обійми, але згадала про її сукню і просто застрибала на місці, плескаючи в долоні — немов дитина.

Емір, підійшла ближче до подруги, і нагнулась до її живота.

— Що ж, тоді ходімо, закільцюємо твого батечка, а то я бачила, що він занадто щасливо виглядає. — змовницьким тоном сказала Кнехт.

Амара засміялась з її жарту і помахала руками собі на обличчя, намагаючись прогнати непрохані сльози. Коли вона заспокоїлась, дівчата рушили до виходу, беручи з собою свої невеликі букетики з білих троянд.

Щаслива і усміхнена, Амара впевнено крокувала до вівтаря, під звуки захоплення від присутніх людей у залі. Подружки нареченої, в ніжно рожевих сукнях, йшли позаду неї і привітно усміхались.

У Емір — це виходило не дуже добре, особливо зважаючи на її загострені ікла і те, що йшла вона у не дуже зручній сукні, та ще й рожевій, а не в улюблених шкіряних штанях. Дівчина, намагалась дивитись — лише на нареченого Амари, і Ентоні, який стояв на одну сходинку нище Раяна. А от на нього, вона взагалі намагалась не звертати уваги, але чому і сама не знала.

Церемонія — пройшла швидше, ніж того очікувала Емір. 

Після неї, народ перемістився до залу, в якому проводились бали. Він знаходився в палаці, і всіх гостям — довелось знову долати до нього шлях, тримаючи свої зачіски, капелюхи і капелюшки руками. Чому погода вирішила зіграти з нареченими злий жарт — невідомо, адже весна вже давно взяла свої права, і здавалось, тепло буде кожного дня, але — але, але.

Амару і Сайдена — це зовсім не засмучувало. Наречені всерівно були щасливі, як і належить молодому подружжю.

Емір, краєм вуха, чула незадоволення від знатних дам старшого віку: що погода їм не така, то страва занадто прісна, ну і звісно наречена — щось таке собі, а її подружка взагалі Кнехт! Нажаль, дівчина не мала змоги поставити їх на місце, адже цим самим спровокувала б скандал.

Після того, як далека рідня Сайдена, досхочу обговорила все, що коїлось на весіллі, вони перейшли, до справ королівства і звісно ж різноманітних чуток.

Емір, трималась з останніх сил, щоб не підійти і не нагрубити цим дамочкам, і вже навіть зробила крок в їх бік, але її спинив Раян, який схопив дівчину за руку, помітивши її войовничий вигляд.

— Ходімо краще потануюємо. — сказав принц і легенько потягнув Емір за собою.

Дівчина, хотіла спочатку обуритись, але як на зло, за ними одразу ж почало споглядати майже пів залу, і їй нічого не залишалось, як покірно послідувати на танцпол.

Сказати, що Емір була вправною танцюристкою — можна було сказати з натяжкою про, що вона тихо повідомила шепітом Раяну Рейсу.

Принц кивнув, і плавно повів дівчину в танці, уміло підлаштовуючись під її рухи.

— Ненавиджу танці! — бурчала собі під ніс Кнехт.

— Я теж... — тихо відповів їй Раян — Але ж ми повинні дати привід, он тим зацікавленим дамочкам, обговорити те, як ми з тобою, сьогодні танцювали. — принц усміхнувся і вказав на жінок біля колон — Дозволиш мені одну невелику вільність? — тихо запитав він дівчину.

— Хочеш стукнути мною об паркет? — натякнула Емір на той інцидент, зі стіною в таверні.