Розділ 26

— З заходу — троє чоловік, але ми всерівно не пройдемо. Там, захисний купол! — сказала Амара, як тільки-но повернулась з розвідки.

Емір, не була готова до такого варіанту подій. Вона намагалась вигадати, як їм потрапити в середину.

Несподівано, думка сама прийшла їй в голову і дівчина швидко зняла з поясу свою невелику похідну сумку.

Знайшовши те, що їй було потрібно, вона одразу ж почала розповідати про свій план:

— Я, одягну ось це, — Емір показала дівчатам нашийник Лінди — і відволічу охорону. Коли вони знімуть захист — ви, пройдете на територію, слідом за мною. Якщо, хтось з охорони залишиться, Амаро, — дівчина, поглянула на подругу— розберешся з ними. Роби все, що буде необхідно. Ваша задача — знайти дівчат, яких полонив Ектор, і швидко відкрити клітки. Якщо, в мене не вийде зробити те, що я задумала — одразу тікайте. — проінструктувала їх Кнехт, дівчата кивнули.

Будь-ласка, допоможи Амарі і Луізі втекти, якщо я не зможу зробити те, що задумала. Подумки попросила вона богиню.

— Умієш користуватись зброєю? — запитала Емір у Лінди.

— Н-ні! — злякано протягнула та — Я в своєму житті, хіба-що гриби зрізала.

— Гаразд. Тоді залишайся тут, і ось, тримай, — Кнехт вручила їй невеликий кинджал — Якщо, раптом, тебе хтось помітить, еммм... Уяви, що то гриб. — усміхнулась Емір, оголюючи ікла.

Лінда злякано зглитнула.

— Можливо, тобі теж варто залишитись тут? — звернулась Кнехт до принцеси.

Та, лиш негативно похитала головою.

— Гаразд, тоді йдемо, але слухайся Амару! — наказала вона Луізі, потім знову розвернулась до Лінди — Якщо, ми не повернемось за годину — іди до Дінемору і передай ось це, Раяну Рейсу. — Емір, вручила дівчині артефакт, за допомогою якого, принц за нею шпигував — Розповіси йому де ми знаходимося і що трапилося.

— Але ж... Хто мене пустить до принца? — злякано протягнула дівчина, беручи артефакт.

— Просто, прокричи моє ім'я перед палацом. Повір, він сам до тебе вийде. — відповіла Емір і рушила вперед, находу одягаючи на себе нашийник, але не фіксуючи його, аби він не працював.

***

— Кого я бачу! — радісно вигукнув Ектор Вільнор, і навіть підвівся зі свого місця, коли побачив на дівчині нашийник — Невже, Мірея прислала мені подарунок? — запитав чоловік, схиляючись над Емір і торкнувся рукою її підборіддя.

Дівчина, навіть не подала вигляду, що їй це неприємно і так само, з байдужістю, дивилась впред.

— Зажди, — Ектор замислився — але ж, я ще не виконав свою частину угоди! Чому ж тоді, ти тут? Відповідай! — наказав він дівчині, тримаючись лівою рукою за свою каблучку.

Емір, відповіла йому спокійний тоном:

— Пані Мірея, вирішила покарати мене за втечу, о мій господаре! — Емір впала на коліна перед Ектором — Вона, відправила мене до вас на місяць!

Чоловік, від здивування, вирячив очі.

— Всім вийти геть! — рявкнув він до присутніх.

Служниці і охорона, поклонились і хутко покинули приміщення.

Ектор, часто задихав, і почав послаблювати свій комір. Його руки, мілко затряслись і він не зміг розстібнути внутрішній ґудзик.

— Допоможи мені! — наказав він Емір.

Дівчина швидко підвелась і наблизилась до чоловіка, і допомогла йому зняти одяг.

Потім, дістала з кишені артефакт Согара.

— Пані Мірея, передала вам ще один подарунок... для чоловічої сили. — Емір продемонструвала йому артефакт — Дозвольте мені, допомогти вам, його одягнути.

В Ектора загорілись очі. Він усміхнувся і кивнув. Дівчина застібнула артефакт і спокійно стала, чекаючи його подальших вказівок.

— Слухай мене уважно! — говорив Ектор, знімаючи пояс зі своїх штаней — Я хочу, щоб ти говорила до мене ласкавим тоном, і проявляла ініціативу.

— Як накажите, володарю! — ніжним голосом відповіла йому Емір, і наблизилась до вуха чоловіка — Чи хочете ви, щоб ми були одним цілим? — запитала вона, лоскочучи повітрям його вухо.

— Звісно хочу! — вигукнув Ектор.

Емір, кровожерливо усміхнулась і вселилась в його тіло.

Як тільки справу було зроблено, дівчина швидко одягнулась і поправила одяг чоловіка.

Потім, зачекала ще десять хвилин — переглядаючи в цей час спогади Ектора, після чого вийшла з приміщення.

— Зібрати всіх! В мене є оголошення. — наказала Емір одному з охоронців Ектора.

— Геть усіх? А якже ті, хто охороняє темниці? — розгублено запитав чоловік.

— Ти не почув, що я сказав? Абсолютно усіх!

Поки охоронець бігав і скликав всіх, кого тільки можна, Емір готувала свою промову.

Коли всі охоронці були на місці, дівчина почала:

— Від сьогоднішнього дня, я звільняю всіх вас. Мірея Трейн, запропонувала мені дуже хорошу посаду, і тому — я переїжджаю на територію Кнехт.

Натовпом, пронеслись здивовані вигуки.

— Всім вам, буде надано хорошу компенсацію. Едгаре, — Емір звернулась до одного з довірених Ектора — порахуй всі заощадження і розділи сімдесят відсотків з них, на кожного з охорони.

— А що з дівчатами? — запитав хтось із натовпу.

— Так! Так! А що буде з ними!? Можливо, віддасте нам? — підхопили інші.

— Товар, залишиться недоторканим. Я вже знайшов покупців. Все, ви вільні. З усіма питаннями до Едгара! — відповіла Емір і скориставшись тим, що натовп відволікся, швидко зайшла до будівлі.

Охоронці, одразу ж накинулись на вищевказаного і почали активно вимагати свої кошти.

В цей час, Емір пішла до місця — де Ектор тримав полонянок.

— Амаро, це я. — сказала Кнехт, як тільки зайшла до темниці, щоб подруга її не прибила.

— Чорт забирай! — вигукнула їй дівчина — Та ти геній!

Амара і Луіза вийшли зі своїх схованок, і здивовано оглядали Емір в тілі Ектора.

— Камери відкриті, але ми не змогли зняти цим кільцем ні один з нашийників. — сказала Амара.

— Схоже, вони підкоряються лише цьому кільцю. — дівчина підняла руку і показала каблучку на руці Ектора.

Емір, була неприємною думка, що зараз, їй доведеться керувати безневинними людьми, одне діло коли це негідники, або непритомна людина... але вона розуміла, що це — єдиний вихід.