Розділ 27

— Пообіцяй, що не будеш злитись на Амару. — попросив Сайден, у свого друга.

— Сай, якщо Емір вирішила викрасти мою сестру і Амара їй в цьому допомагає, то знай — я її не пожалію! — сердито відповів йому принц.

— Погляньте! — перебив їх Ентоні, який зупинився і дивився вперед з широко виряченими очима.

Раян перевів свій погляд туди, куди вказав його друг і зі здивуванням і одночас нерозумінням, оглядав групу з приблизно тридцяти чоловік, що рухались праворуч від них.

В голові цієї колони, йшла Емір і тримала на повідку, побитого чоловіка, що ледве встигав за нею кульгати. Обабіч неї йшли Луіза і Амара.

Хлопці швидко змінили свій курс і перегородили дорогу цій колоні.

Посмішка, на обличчі Луізи одразу ж зникла.

— Тільки давай не зараз. Ми близько до території Кнехт, нам потрібно швидше вибиратись, адже тривале перебування тут, може бути небезпечним. — попросила Емір у Раяна.

— О, так ти все ж про це знала, коли брала з собою мою сестру! — гнівно сказав їй принц.

— Раяне, Емір не винна, я сама з нею пішла! — принцеса загородила собою Кнехт.

— З тобою, я потім розберусь. — більш спокійним тоном відповів він Луізі — Хто ці люди? — запитав Раян сестру і оглянув групу дівчат, що складалась зі світлих і темних магів, і не магів.

— Це полонянки цього негідника — Ектора Вільнора! — вказала вона на чоловіка — Емір його обхитрила! — почала пояснювати принцеса, але Раян її перебив.

— Сай, Ентоні, спершу доправити цього негідника у карцер. Після цього дівчат, кому потрібно, в лічницю. — наказав він хлопцям.

— Усіх? — натякнув йому Ентоні, кивком вказуючи на дівчат роду Кнехт.

— В разі, якщо забажають йти з нами, то надати притулок. — коротко відповів він.

Артефактор кивнув, дістав з кишені два портативних портали і віддав один Сайдену. Емір, покірно передала хлопцям в'язня і боролась з тим, щоб не опустити голову, як дитина що провинилась.

 — Амаро. — сказав він дівчині, від чого та ледь не здригнулась —Доправ принцесу в її покої, і слідкуй, щоб вона їх не покидала. Думаю, хоч з цим наказом ти впораєшся. — зло сказав принц і передав їй один із своїх портативних порталів.

Дівчина намагалась не дивитись на друга, лиш покірно кивнула і почала перенос.

— Слухайте мене уважно! — голосніше сказав Раян — Розумію, що ви зараз розгублені і не можете мислити ясно, але постарайтесь, будь-ласка, оцінити свій стан, якщо вам потрібна допомога цілителя — станьте ліворуч від мене, це стосується всіх — уточнив він — Інші, праворуч.

— А якщо я Кнехт, і хочу до своєї країни? То, що уб'єте? — запитав хтось із натовпу.

— Якщо, вам не потрібна допомога цілителя, вас перенесуть у Дінемор, обігріють, нагодують і з запасом харчів доправлять на вашу територію. Якщо ж ви забажаєте залишитись, вам нададуть місце проживання. — відповів принц.

В натовпі, почулись здивовані вигуки і дівчата почали активно ділитись на групи.

Ентоні і Сайден повернулись з підкріпленням і спочатку почали переносити постраждалих.

Раян, стояв і мовчки за всім спостерігав.

Емір, ненаважувалась почати першою розмову з ним, і хоч і не хотіла стояти позаду принца і бути спостерігачем, але все ж мовчки стояла і чекала, поки він охолоне.

Як тільки останніх дівчат було перенесено, і вони залишились на одинці — принц почав:

— Як ти могла? — він повернувся в її бік і поглянув прямо в очі — Хоча, навіщо я це питаю? Зрада, напевно, в твоїй крові, а я дурень вирішив почати тобі довіряти.

— Я ж нічого такого не зробила, лише хотіла розібратись з Ектором! — відповіла йому дівчина.

— Ти — наразила мою сестру на небезпеку і вважаєш це " нічим таким"? — розгнівався ще дужче принц.

— Вона — вже доросла дівчинка, і сама вирішувала, що їй робити. — спокійно відповіла йому Емір.

— Ти себе чуєш? Луіза — друга в черзі на престол, і я повинен оберігати її, а ти! Ти!... — принц затих.

— Я знала, що з богинею чи без, у нас нічого не вийде. Я не збираюсь більше коритись кожному твоєму слову, Раяне. Мені це все набридло! Ти, напевно, забув, що я теж людина і хочу, хоч іноді робити те, що потрібно мені... — Емір більше не стримувалась і висказала все, що думала.

— Тобі, конче було потрібно, ризикувати життям своєї подруги і принцеси? Я вже не говорю про тебе. Ектор, міг би відправити Міреї звістку, про твоє місцезнаходження. Ти — безвідповідальна, невдячна і корислива людина!

Кулаки Емір стиснулись до такої сили, що нігті пробили шкіру і з них потекла кров.

— Все! Досить! Наплювати мені на тебе і на все це! Ектор — більше мені не загроза, а з Міреєю я вже якось розберусь. — зло процідила вона крізь зуби — Нашим домовленостям, кінець! — дівчина, окривавленими руками, почала зтягувати з пальця каблучку Раяна, але та знову не піддалась і це стало останньою краплею.

Її магія виривалась з-під контролю.

— Чортова, хрінь! — лаялась дівчина — Зніми її з мене, а то я зараз розплавлю її до біса!

Раян лиш зачаровано дивився на Емір, з привідкритим ротом.

Нерви дівчини, досягли піку і вона не витримала — блискавичним і хаотичним потоком, темна магія вирвалась з Емір, знищуючи все, що було на її шляху. Темна, як ніч і така ж небезпечна, вона не помилувала ні одну живу істоту — спопеляючи все, в районі декількох кілометрів.

Кнехт, різко впала на коліна, важко дихаючи і несміло підвела свій погляд, щоб оглянути масштаби катастрофи, що вона накоїла, але зустрілась поглядом з принцем, який розгублено дивився на неї і подав їй руку.

Вона відшатнулась від нього і ще раз послала до біса.

Її ноги тряслись від викиду адреналіну і втрати сил, але Емір розуміла, що їй потрібно тікати, адже Мірея скоро буде тут.

— Здрастуй, дитино. — почула дівчина і повернула голову в бік того, хто говорив.

— Привіт... — вона прочистила горло — Матінко.

— Бачу, ви щось не поділили? — вказала вона на випалену місцевість.

— Чому ж, Емір просто розминалась. — відповів за неї принц — Раян Рейс. — представився він.