Розділ 24

Новини — про заручини принца, сколихнули увесь Дінемор. Всі, від малого до великого, щиро раділи цій події, рівно до того моменту, допоки не дізнались особу його обраниці.

Хвиля обурення і нерозуміння, пройшлась всім королівством. Деякі люди, пропустили цю новину повз вуха, хтось був насторожений — відчуваючи наближення воєнних подій, а дехто почав молитись, закликаючи богів цього світу навести порядок, адже це було нечувано — одружуватись на ворогі.

Деміург посміхалась, збираючи енергію від своїх діянь. Вона відчула в собі силу і піддатдивість цього світу, що почав потроху склоняли перед нею голову. Ні, вона не страждала манією величі, єдине — чого вона бажала, це досягнення поставленої цілі, а саме: миру і гармонії між обома королівствами.

***

— Раяне! — сплеснула в долоні леді Синтія, після того, як без стуку увірвалася до кабінету принца — Невже це правда!? Як твій батько, міг так з вами вчинити!?

Раян Рейс, підвів свій погляд і зі здивованим обличчям поглянув на дівчину, що мала досить багато нахабства, щоб ось так, без дозволу, увірватись до його кабінету.

— Хто, дозволив вам увійти, леді Пауш? — серйозним тоном запитав він.

— Ох, вибачте мене за мою необачність! — дівчина швидко склонила голову і продовжила — Якщо Вас, силою змушують до шлюбу з ворогом — то ви не повинні про це мовчати! — вигукнула леді Синтія, наплювавши на всі норми етикету.

— Думаю, що для леді, недоречно, влазити у справи, які вона не повинна вирішувати. — коротко відповів принц.

— Але ж Раяне... Наші батьки — хороші друзі, і я думала... — Синтія сором'язливо схилила голову, ховаючи обличчя у своїх рудих кучерях.

— І що, ж Ви, — зробив наголос Раян — Собі, надумали?

Принц примружив очі і підпер руками підборіддя, чекаючи відповіді. Його забавляла ця ситуація, і водночас нервувала, як і дівчина навпроти, яка все життя ходила за ним хвостом і слідкувала за його діями.

Синтія, вирівняла голос і згадала про манери:

— Я б не хотіла, щоб вам доводилося приносили в жертву своє щастя — заради миру.

— Леді Синтіє, це мій обов'язок — зробити все, що потрібно для процвітання королівства.

— Але ж... Як ви, зможете жити, з цим страшним створінням!? — знову втратила над собою контроль, дівчина.

— Створінням? Леді Емір — така ж людина, як ви і я. І я вас попрошу, бути більш люб'язною до моєї нареченої! — твердим тоном наказав Раян.

— Вона, напевно, чимось опоїла тебе, Раяне! Хіба ти не чуєш, що говориш? — ледь не перейшла на крик Синтія.

"Нічим таким... Хіба-що снодійним..." Подумав принц, і подумки усміхнувся.

— Леді Синтіє, по-перше: не підвищуйте до мене голос, і по-друге: мої відносини, з моєю обраницею — не ваше діло. І якщо вам не важко, то передайте це всім своїм знайомим. — відповів Раян, люб'язно вказуючи їй на двері.

— Ти... Ти... — розгубилась дівчина — Вона ж не може тобі подобатись!? — більш тихіше запитала Синтія, не втрачаючи надії.

— Чому, ви так впевнені в цьому? — усміхнувся Раян і силоміць випровадив дівчину зі свого кабінету, не чекаючи відповіді на своє риторичне запитання.

Довіряй мені... Ніби відголосом, лунав голос Емір в його голові.

Ти просила мене — довіряти тобі, а сама підлила мені снодійне і зникла, прихопивши з собою Амару і мою сестру. Сподіваюсь, що ти просто обираєш сукню, для сьогоднішньої вечері, а не для своїх поминок. Подумав Раян.

Принц занадто сильно натиснув на перо і ненавмисно зламав його.

Після ранкового пробудження, коли він не знайшов Емір і свою сестру — хлопець сильно розгнівався. Спочатку, Раян вагався і хотів вірити Кнехт, адже вона просила про це, але інтуїція кричала йому — відправити людей на їх пошуки, що він і зробив.

В Амари, був артефакт Ентоні, що пов'язував її з Сайденом. Тому Раян був впевнений, що якщо Сай відшукає Амару — то одразу знайде всі три пропажі.

Не могла ж вона все це спланувати, заради викрадення моєї сестри? Чи могла? Ставив собі питання принц.

Його думки, знову й знову повертались до того самого дня — коли дівчина врятувала йому життя. Слідом за цією сценою, з'являлись й інші картинки: її злий погляд, який вона намагалась приховати за награною ніжністю — коли вони прикидались, відволікаючи Ембер, різькі і умілі рухи, які чітко підлаштовувались під його власні. А саме головне її ніжні і м'які губи, що уміло відповідали на його поцілунок.

Раян різко прогнав від себе, ці недоречні думки і зв'язався з Ентоні.

— Щось знайшли? 

— Емм — трохи замнувся хлопець — Ти тільки не турбуйся, але у нас з'явилась невелика проблема. — хлопець затих.

— Не тягни Ентоні, що там? — нетерпляче запитав принц.

— Амара, не хотіла відповідати Сайдену. Зараз, він відстежує її місцезнаходження. 

— І? Не тягни!

— Слід, обривається біля кордону. — повідомив невтішне Ентоні.

— Дідько! Зараз буду!

Раян підскочив зі свого крісла і швидко накинув теплий плащ.

Луіза залишила своє родове кільце в покоях і я не можу її відслідкувати, тепер — це точно не збіг! Емір, її викрала! Думав принц, дістаючи зі своєї кишені портативний портал.

Амаро, як ти могла, мене зрадити? Я очікував цього від Кнехт, але ти... Промайнуло в думках Раяна під час переносу.

— Який напрямок? — запитав принц, як тільки матеріалізувався біля друзів, що чекали його за кордоном Дінемору.

— На схід. — вказав рукою Сайден.

Дивно, володіння Кнехт — знаходяться на півночі. Чому вона повела її на схід? Подумки, здивувався Раян.

— Ходімо швидше! — вигукнув він друзям.

— Слід — не стабільний, через аномалію, місцями переривається, але я можу його знайти, якщо докладу більше зусиль. — впевнено сказав Сай і сконцентрувався.

— Сильно не напружуйся, я буду стабілізувати аномалію, щоб тобі було простіше. — перебив його принц.

— Можливо, тобі не варто, дарма витрачати сили... — натякнув йому Сайден, понуро опустивши голову.