Розділ 23

Знайомство, з сім'єю Рейс — виявилось ще тим квестом для Емір, але не було вищої насолоди для її очей, як здивовані, злі і водночас засмучені вирази обличчя, королівського сімейства.

— Поглядом, матері Раяна — можна було легко нарізати камінь. Про його батька, взагалі мовчу. Лише Луїза, була просто здивованою і зацікавленою. — розповідала Емір, Амарі, яка вже і так, ледь не повзала підлогою від сміху, слухаючи розповідь подруги про вечерю і її знайомство з сім'єю Рейс.

Впоравшись зі своїми емоціями, Амара присіла на ліжко, поруч біля Емір.

— Як Раян, взагалі на таке пішов? — змахуючи сльози, запитала дівчина.

— Ти краще мене про це запитай! Я пам'ятаю, що тільки почала дискусію і хотіла навести безліч аргументів, чому ця ідея абсурдна, але раптом, сама того не очікуючи — швидко погодилась. Впевнена, це все богиня! А казала не має влади!— злилась Емір.

— Який сенс, тебе щось запитувати? Ви, два чобіта — пара! Раяну, ти чудово підходиш! Він зануда — ти весела... Ааа! — Емір скривилась і стукнула подругу ліктем, від чого та зойкнула від болю, а потім залилась ще більш гучним сміхом, і знову впала на підлогу.

Щоб хоч на мить відчути себе трохи вільною — Кнехт почала стягувати з пальця каблучку принца, але в неї нічого не вийшло, і від наростаючої злості, Емір плюхнулась на підлогу, поруч з Амарою.

— Це все робота богині! Я б в здоровому глузді на таке б не погодилась! — зло буркнула Емір.

— А може воно й на краще? Ти ж теж бажаєш миру нашим народам. Так, що потрібно йти на жертви.

— Ага... Але чому тільки я на них іду?

— Значить, така в тебе доля. — лежачи на землі, знизала плечима Амара.

— Доля... Все так швидко плине... Ніби тільки вчора, я шукала звичайну схованку, аби просто вижити — а сьогодні, хочу досягти миру, живу в замку світлих магів і ношу каблучку. — на останньому слові дівчина скривилась.

— Не все так погано! Досягнемо миру і одразу ж знімеш її. Не думаю, що Раян горить бажанням одружуватись на тобі. Якщо ця невелика гра, допоможе одразу ж двом народам — то воно того варте.

— Знаєш, а ти права! Якщо, єдине чим я зможу допомогти своєму народові — це гра в подружжя з Раяном, то я за!

— О Богине! — зненацька вигукнула Амара і розвернулась обличчям до подруги — Я ж забула тобі розповісти!

— Що? — злякано перепитала Емір.

— Поки ти була під арештом, я ходила в розвідку з приводу Ектора! Поява богині і всі інші події зовсім вибили це із голови! Добре, що ти заговорила про каблучку, це мені нагадало.

— Ти що, геть здуріла, це ж ризиково!

— Нічого, як бачиш я вижила. — дівчина посміхнулась — Якщо коротко, я пробралась до будинку одного з тих вельмож, що "співпрацюють" з Ектором. Як тобі уже відомо, не тістечка і тортики вони в нього купували. Так, от одна із полонянок розповіла мені, звідки її привезли.

— І звідки ж? — Емір підвелась на лікті від цікавості і поглянула на подругу.

— Їй вдалось непомітно підгледіти дорогу. Володіння Ектора, знаходяться в аномаліьній зоні, між нашими королівствами! — вигукнула Амара і одразу ж прикрила руками рот.

Емір зло на неї глянула і шепітом відповіла:

— Я чомусь так і думала!

— Цікаво, а як він переправляє свій "товар" в Дінемор? — замислилась Амара.

— Напевно, точнісінько таким самим чином, як сюди потрапила я.

Емір замислилась і вирішувала з чого ж їй почати.

— Що ж, думаю у нас з тобою, намічається чудова прогулянка. Де ти кажеш живе той вельможа?

***

— Раян, нас приб'є! — шепотіла Амара, пробираючись коридорами замку.

— Раян, спить міцним сном! Нічого він не дізнається! — заспокоювала подругу Емір.

— Звідки тобі це знати? — недовірливо вирячилась на неї дівчина. 

— По-перше: він віддав мені ось це, — Емір продемонструвала подрузі артефакт, за допомогою якого Раян її відстежував — І ще... я підлила йому снодійного. І не питай, як у мене це вийшло! — Кнехт скривилась, згадуючи їх вечірню розмову:

— Я не маникен, Раяне! Якому можна наказувати де стояти і що роботи! — злилась Кнехт.

— Що, так сильно хочеш повернутись додому? Давай, я тебе не тримаю! — принц важко зітхнув — І чому ти взагалі розпочала цю розмову?

— Раяне. Я добре все обдумала, і вирішила, що ми трохи погарячкували!

— Чому ж, як на мене — все добре продумано. — не погодився принц.

— Та отямся ти вже нарешті, яка гра в пару, ти щей досі вважаєш мене ворогом, а те, що ми так швидко погодились на цю аферу — це все, втручання богині. 

— Можливо, це і так, але ж ти теж хочеш миру?

— Так, хочу.

— Тоді, до чого ці питання, ми ж все вирішили.

— Так, вирішили, але це не змінює того, що ти і досі вважаєш мене ворогом! — вигукнула дівчина.

— Чому ти так вирішила?

— Ти зовсім не довіряєш мені, і тому постійно шпигуєш за мною.

— Зараз, я роблю це для того, аби тебе захистити. Якщо ти не забула — то Ембер на свободі, завдяки тобі, і подальші її дії нам невідомі. Звідки ми можемо знати, що саме вона розповість Міреї? Я шпигую за тобою, лише щоб уберегти, адже ти сама говорила, якщо Мірея буде знати де ти знаходишся — вона знайде тебе, чого б це їй не коштувало. А мені, зовсім не вигідно, втрачати шанс на примирення з твої народом. — пояснив Раян.

— Я це все розумію, але всерівно відчуваю себе птахом в клітці. Якщо ти хочеш повної довіри між нами — тоді припини за мною стежити. Тим більше — куди я від тебе подінусь?

Раян не витримав і повернувся до свого столу, щоб взяти артефакт, за допомогою якого він стежив за Емір.

В цей час, вона непомітно підсипала снодійне до його чаю.

— Ось тримай. І я більше не вважаю тебе ворогом... — сказав він дівчині, що віддалялась в бік дверей.

— Довіряй мені. — сказала вона і вийшла.

— Гаразд, я не буду повторюватись і запитувати, як в тебе вийшло забрати артефакт, але ти мені про все розповісиш — коли не потрібно буде ховатись і шепотіти. — сказала Амара.