Розділ 22

Вони йшли до кабінету Раяна, в повній тиші. Злість принца, буквально, можна було помацати голими руками, тому Емір не наважувалась першою розпочати розмову. Але коли Раян, все так само продовжив мовчати, дівчина не витримала:

— Ще довго будеш ображатись? Це все було для того, щоб розговорити її. — намагалась виправдатись Емір.

Раян нічого не відповів, лише склав руки на грудях і поглянув на Кнехт примруженими очима. Дівчина приготувалась до чергової порції незадоволеного бурчання, але на диво, принц заговорив про інше:

— Зілля підкори - давно не існує. Останнє було знищено ще задовго до мого народження, адже його вважали занадто жорстоким.

— Думаю, Ембер про це навряд-чи відомо. — Емір подумки видихнула.

Все ж не доведеться сваритись. Схоже, він вирішив не загострювати наші, і без того важкі стосунки. 

— Але вона повірила. Молодець, вправно обвела її навколо пальця. — похвалив Емір принц.

— Звісно ж повірить, адже є один чоловік, що має декілька нашийників - закалених цим зіллям.

— Чув про таке. Це ж через нього ти утекла з дому? Якщо не помиляюсь, тобі пообіцяли такий одягнути. — пригадав Раян розповідь Амари.

Емір лише зціпила зуби. Зараз їй була не потрібна сварка з принцем.

От і помстився...

Раян, побачивши вираз обличчя Емір, усміхнувся своєю самою чарівною усмішкою і вирішив перевести тему.

— Жаль. Нічого цікавого ми не дізнались. — на обличчі хлопця промайнуло розчарування.

— Але ми точно знаємо, що Мірея щей досі зайнята моїми пошуками. Як варіант, ми змогли б виманити її за допомогою Ембер і схопити. — запропонувала Емір.

— І що нам це дасть? Ми позбудемось лише верхівки, яку одразу ж замінить нова. Якщо ми хочемо досягти миру — то думати потрібно дещо масштабніше.

— Наприклад? 

— Можеш спитати пораду у богині, про яку ви з Амарою розповідали, можливо вона підкаже. — з насмішкою відповів Раян.

— З радістю допоможу вам. — рознісся чарівний і мелодичний голос богині, в кабінеті Раяна.

Висока і красива жінка, несподівано з'явилась прямо перед столом принца. Її довге, чорне волосся ніби хвилею стікало підлогою і здавалось не мало кінців, а погляд був настільки уважним, що Раян ледь зміг його витримати. Він просто заціпенів від здивування, і відчуття тиску, від сили невідомої жінки, що стояла прямо перед ним.

— Що ж, думаю знайомитись немає потреби. Ти уже знаєш хто я, Раяне. Привіт Емір. — звернулась вона до Кнехт, що сиділа позаду неї на диванчику і подумки потішалась над Раяном Рейсом.

— Вітаю богине. — відповіла на привітання Емір, підвівшись і вклонивши голову.

Богиня привітно їй усміхнулась, а потім легко змахнула рукою.

— Цікаво, правда? Я створюю чудові світи. — Деміург закрутила невеликий магічний вихор, демонструючи молодим людям, всі ті світи, що встигла створити за своє життя — Кожна тварина, рослина у моїй владі, і я можу робити з ними — все, що захочу. 

Ніби калейдоскопом, у магічному вихрі — ліси змінювались полями, картинка немов плила перед очима, показуючи безкрайні простори світів богині. Невідомі, дивовижні і величні створіння — низько склоняли голови, як тільки відчували присутність її магії.

— Але не з вами... — Деміург клацнула пальцями і волосся Емір відросло до його колишньої довжини. Дівчина неабияк злякалась, але в туж мить — воно перетворилось на іскорки магії і зникло. — Це не мій світ, і поки, я не маю в ньому повноважень, але щиро хочу йому допомогти. — богиня обвела поглядом кабінет Раяна. — І вам теж, але я не зможу цього зробити без вашої віри і допомоги.

— Може присядете? — відійшов від заціпеніння Раян і вказав богині на диванчик.

Деміург підвела одну з брів. Схоже її здивувала пропозиція Раяна.

— Дякую. — не забула вона про етикет і елегантно присіла поруч з шокованою Емір.

— Який розвиток подій, ви нам пропонуєте? — дипломатично почав принц.

— Зараз, я можу вплинути на настрій людей, звісно ж якщо вони відкриті до нового і здатні змінюватись. — завуальовано відповіла йому Деміург.

— Вибачте, але я нічого не зрозумів. — зізнався Раян —Скажіть прямо, у вас є якийсь план? — з надією запитав він.

— Знаєш, я можу запропонувати дещо дієве, але все буде залежати від вас обох.

— Ми уважно слухаємо. — сказав принц.

— В моїх світах, за незліченні роки їх існування, сформувалось невелике правило — для того, щоб зміцнити стосунки, між обома державами, або ж примирити їх — правителі цих держав, одружують своїх нащ...

— Ні, я на це не підписуватимусь! — перебила богиню Емір.

— Чому ж? Як на мене, це просто чудовий план. — відповіла її Деміург і продовжила : — Ти мене не дослухала. Так от, я пропоную вам — грати роль закоханої пари і робити вигляд, що ви згодні, будувати майбутнє обох країн, разом. Ця новина, сколихне весь цей світ, а про що люди згадують коли збентежені — правильно про вищі сили, і от на їхній сукупності енергій я і зіграю, змушуючи погоджуватись з тим, що я буду навіювати. Вам не доведеться докладати майже ніяких зусиль. Навіть твоєму батьку, Раяне не потрібно буде нічого пояснювати, я зроблю все необхідне. — пояснила Деміург.

— Я не буду грати роль його нареченої. — обурилась Емір.

— Жаль, в тебе це добре виходило. І вже он навіть обручку маєш. — вказала на її руку богиня і награно засмутилась.

Мабуть вперше, за все своє безсмертне життя, Деміург ось так вільно, сиділа поруч з людьми і вела з ними дискусії.

Її довге, чорне волосся, повністю оповило кабінет Раяна, який намагався взагалі на нього не дивитись і не думати про це.

— Якщо ми всі хочемо примирення, то думаю це невелика плата. — після короткого мовчання дав свою згоду Раян.

— Ви, звісно, вибачте мене богине, але все це абсурд! Тим більше я не законна принцеса Кнехт! — висказалась дівчина.

— Але ти вихованка Міреї, а нащадків, як мені відомо, у неї немає. — спокійним тоном сказав Раян.

— Отямся Раяне. Народ не піде за самозванкою! — намагалась закликати принца, до здорового глузду, Емір.