Розділ 20

— А ти знаєш, тобі пасує цей образ. — сказала Амара подрузі, що розглядала себе перед дзеркалом.

— Ти про ілюзію Раяна, чи про зачіску, яку щойно зробила мені? — запитала її Емір, не відводячи погляд від свого відображення.

— Звісно ж про зачіску! Мені, якщо чесно - більше подобається твій справжній вигляд, а не ця ілюзія. — зізналась Амара подрузі.

— Дякую. — збентежено відповіла їй Емір, адже дівчина не часто чула компліменти з приводу її зовнішнього вигляду.

— Я ніколи тобі не говорила, але ти просто красуня! — Амара добродушно посміхнулась подрузі.

— І ще раз дякую! — Емір повернула їй посмішку — Знаєш, я ніколи не звертала уваги на свою зовнішність, але з цією зачіскою, мені подобається, як я виглядаю.

— Це добре, що ти собі подобаєшся... Я от, взагалі не вважаю себе привабливою. Навіть іноді задумуюсь, що в мені міг знайти Сайден. — сумно сказала Амара.

— Та перестань, ти теж красива! — Емір підійшла і обійняла подругу, помітивши її засмучений вигляд — Ви з Сайденом - просто створені один для одного. Хто б там, що не говорив - ви чудова пара, і я сподіваюсь, що ваше майбутнє складеться якнайкраще!

— Дякую тобі! Навіть не знаю, як я буду без тебе. — дівчина ще більше засмутилася.

— Агов, я ж поки тут і нікуди не тікаю! Ми зможемо бачитись коли забажаєш. — втішала її Емір.

— А якщо Раян закриє тебе в якійсь кімнаті, чи камері і не буде випускати? — озвучила найгірший розвиток подій Амара. Хоча вона вірила, що Раян добрий хлопець, але після того, як він майже місяць протримав Емір під вартою, вона почала трохи сумніватись в його "доброті".

— Заспокойся Амаро. Все ж, як бачиш, я йому потрібна. З мене виходить просто чудова приманка. — намагалась відволікти подругу Емір.

— Ага. — погодилась дівчина, і вирішила змінити тему, аби більше не думати про болюче і водночас приємне майбутнє — Як думаєш, цього разу Раян дозволить тобі прийти на допит?

— Не знаю, але без моєї присутності, він не розговорить Ембер. Сподіваюсь, Рейс це зрозуміє і все ж допустить мене. Я повинна вивідати від неї все, що тільки можна. І більше за все мене цікавить, чому артефакт Согара, знову не спрацював. Думаю, що Ембер в цьому якось замішана.

— Ставлю на те, що це зробила богиня. — сказала Амара, і оглянулась навколо - ніби підозрювала, що вищезгадана особа, зараз їх підслуховує.

Емір скривилась.

— Я все ж сподіваюсь, що це у Ембер є якийсь артефакт, що блокує цей. — вона вказала на подругу. — Інакше я знайду спосіб дістати цю богиню! — пригрозила дівчина, дивлячись на стелю кімнати — Що ж це за допомога така!? Та через несправність артефакту, мені довелось цілуватись з Раяном! — на одному диханні висказалась Емір і скривилась ще більше.

Амара відкрила рот від здивування.

— Так от чому він був голий! Я хочу знати всі подробиці! — з захватом вигукнула вона, і одразу ж відволіклась на свій артефакт зв'язку — Ховайся, Раян мчить до нас з порталом. Ентоні і Сайден натрапили на скоргів! — дівчина почала швидко одягатись — Але пам'ятай, ти винна мені розповідь! — наголосила Амара тицьнувши пальцем в плече Емір і схопила свій верхній одяг.

***

— Раяне!  — голосно кричала Амара, намагаючись перекричати зграю скоргів.

— Що? — таким самим голосним криком запитав її принц.

— Можна Емір вийти? — важко дихаючи, передала вона прохання подруги.

— Ні! Хай сидить де було наказано! — заперечив принц.

— Але, їх занадто багато! — ніяк не вгамовувалась дівчина.

— Значить швидше махай мечем! — порадив їй Раян.

— Невдячний остолоп! — обурилась Емір, всередині Амари.

— Це я точно не буду передавати! — подумки відповіла їй подруга.

— А я й не просила. Хоч десь можу його обізвати! — бурчала Кнехт, спостерігаючи очима Амара за ходом бою.

Команда — була повністю оточена скоргами і відбивалась, як тільки могла.

— Чому Раян такий злий? Він що, мстить нам за щось? — обурювалась подумки Амара. 

— Та ні, схоже, просто знущається над вами. — ледь стримуючись, щоб не вийти на зовні, спокійним тоном, відповіла їй Кнехт.

— Сайден! Точніше керуй ударом! — крикнув принц до друга. Навіть сліпий би помітив, що Раян був трохи не в гуморі і це впливало на всю його команду.

— Таки знущається! Тепер розумію, чому ти постійно хочеш його вдарити!  — зло прошипіла Амара в своїх думках, відтісняючи чергового скорга, що стояв на варті видозміненого.

Але Емір, уже її не слухала. Дівчина швидко покинула тіло подруги і з усієї сили жбурнула один із своїх мечів прямо в бік Раяна.

— Пригнись! Позаду! — закричала вона йому.

Принц, спочатку розгубився від несподіванки, і хотів відбити її меч, але все ж, його тіло, самостійно відреагувало на загрозу і швидким рухом ухилилося від меча, що летів прямо на нього, при цьому не втрачаючи контролю над пасткою.

Повертаючись в свою початкову стійку, хлопець відчув, як на його шкіру, потрапило щось тепле і густе. Раян одразу ж доторкнувся до своєї щоки, на яку потрапила темна і густа кров скорга, відрублена голова якого, покотилась прямо принцу під ноги.

Раян зі здивуванням повернув голову і помітив труп скорга, потім перевів свій погляд на Кнехт, яка почала майстерно кромсати тварюк.

Чому я його не відчув? Навіть не помітив, як він підкрався до мене! І щит... він не спрацював! Міркував принц, і ніяк не міг повірити у те, що щойно Кнехт — врятувала йому життя.

Раян перевів погляд на Ентоні, який стояв з широко виряченими очима, що ніби відповідали на питання принца - Щити були в повному порядку.

Раян підійшов ближче до голови скорга і після короткого огляду, зрозумів, що ця особина теж була видозмінена.

Але ж Амара зараз б'ється з видозміненим. Невже їх двоє в одній зграї?

— Раяне! Готуємось закривати! — за допомогою артефакту, сказав йому Ентоні — І клянусь тобі своїм життям - щити були в нормі!