Розділ 18

— А він чого з нами поперся? — обурилась Емір.

— Ну так, на цю ж місію призначено всіх хто тебе охороняє. Хоч Раян і довіряє хлопцям, але не відпустить тебе так далеко. Щей цей скорг, якого ми повинні піймати, може бути розумним і сильним, та щей локалізувався біля такого великого селища, тому Раян, мабуть, вирішив особисто з ним розібратися.— подумки відповіла їй Амара.

— Це взагалі-то було риторичне запитання. — пробурчала Емір — Я до того, що невже в гвардії не знайшлось магів, які зробили б це замість вас?

— Можливо такі і є, але мені здається, що Раян просто скучив за звичайними місіями, і взагалі - тобі гріх жалітись. Ми вперше за три місяці так далеко від гвардії і столиці. Так, що дихай свіжим повітрям і радій життю. — порадила їй Амара.

Команда, рушила з місця переносу і почала пробиратись вулицями великого селища Прейд, яке налічувало більше ніж п'ять тисяч жителів. 

— На ночліг зупинимось у таверні. Патрулювати будемо по двоє. — наказував Раян, ховаючи до своєї кишені портативний портал.

— Тьфу, а я думала, що будемо ночувати під відкритим небом, а особисто я - прямо у тебе під ногами, поки ти патрулюєш, щоб мав можливість спостерігати за мною. — коментувала Емір, наказ Раяна.

— Тихо ти! Не сміши мене! — Амара намагалась не подавати вигляду, що всередині неї відбувається якийсь діалог.

— Тварюку, разом з її зграєю, було помічено на околицях селища, десь біля сьомої години вечора. Магу, на якого вона напала - вдалось втекти. Нагадую, наша задача - спіймати її живою, і передати до комітету досліджень. Решту скоргів, можна знищити. Самостійно в бій не вступати, якщо помічаєте зграю, одразу ж викликайте інших новим артефактом зв'язку, який створив Ентоні. — принц кивнув другові і той дістав з кишені два вищезгаданих артефакти, потім вручив їх Амарі і Сайдену.

— Вони пов'язані між собою. Щоб активувати, потрібно - влити в артефакт трохи своєї магії. Як ви уже чули, він здатен не лише на постійній, безперервний зв'язок. З його допомогою, ви зможете оцінити магічний стан і здоров'я користувача іншого артефакту. — розповів Ентоні.

— А можна залишити його собі, після місії? — сором'язливо запитала Амара.

— Звісно ж можна! Я їх зробив спеціально для вас! — посміхнувся їй артефактор — Коли ми підемо на чергування, у мене - буде постійний зв'язок з Раяном, а в тебе навпаки з Сайденом. Це буде зручно.

Амара міцно обійняла друга в знак подяки, а Сай потис йому руку.

— Дякую друже. — сказав принц, перевіряючи чи на місці його удосконалений артефакт.

Він був неймовірно гордий, що другу все ж вдалось довести цю річ до ідеалу. В майбутньому, Раян вирішив допомогти Ентоні відкрити свою власну артефакторну лавку, і впровадити його винахід зв'язку не лише у гвардії, а й в усій країні.( Звісно ж не за безкоштовно, хлопець матиме хороші гроші за свій винахід.)

Цей дивовижний артефакт, міг зчитувати всю потрібну інформацію без великих магічних затрат, що було дуже практично і корисно. Ентоні, навіть додумався до того, щоб зробити спеціальний "материнський" артефакт, до якого будуть підв'язані інші - дочірні артефакти, що матиме кожен службовець. Все це було у планах принца на найближче майбутнє.

— Сайден, ти будеш в парі з Ентоні. Заступаєте перші: з сьомої до дванадцятої.— продовжував Раян.

— Прийнято. — відповіли хором хлопці.

— Ентоні, на тобі перевірка справності пастки.

— Зрозумів. — кивнув артефактор.

Неспішним кроком, команда дібралась до таверни, що мала назву "Лісовий двір". О цій порі, як і в подібних закладах, тут було багато народу, що вселився, відпочивав ну і звісно ж випивав.

— Доброго вечора. Нам потрібно три кімнати. — сказав Раян чоловіку за прилавком, який схоже був трішки на підпитку.

— Вибачайте панове. Вільних, нема. — потім чоловік оглянув людей перед собою і помітивши на їхньому одязі нашивки гвардії, одразу ж виправився. — Ой для Вас, шановні маги, завжди щось знайдеться! — вигукнув він, і почав переглядати записи в книзі, його легке сп'яніння ніби вмить випарувалось. — Вибачте, але залишилось лише дві. Одномісна на третьому і двохмісна на другому поверхах. — відповів чоловік, почісуючи потилицю — Якщо ви на декілька днів, то завтра повинна звільнитись ще одна... 

Раян швидко окинув поглядом свою групу.

— Ні, не потрібно. Нам підходить. Ми розмістимось у двох. — перебив його принц, і дістав з кишені мішечок з монетами.

Він відрахував потрібну кількість і додав ще декілька на чайові.

Чоловік оглянув групу з чотирьох чоловік. В його погляді, спочатку читалося якесь німе запитання, але потім він помітив Амару, що стояла поруч з Сайденом і кивнув, ласо усміхаючись. 

— Дякую за вашу щедрість! — чоловік згріб з прилавку монети, що залишив принц — Бажаєте щось на вечерю? — ще більш привітнішим тоном, запитав хазяїн таверни. — Марішка, приготує все, що захочете. — пообіцяв він.

Раян поглянув на друзів - ті лише негативно покивали головами, адже команда вирушила на місію ввечері і перед цим уже встигла повечеряти.

— Поки ні. Дякуємо. — відповів Раян і передав Амарі ключ, від однієї з кімнат.

— Я б фруктів хотіла... — мрійливим тоном сказала Емір, в думках Амари.

— А, чи можна, будь-ласка, якихось фруктів в цю кімнату? — голосно попросила дівчина, показавши номерок на ключах, які вручив їй принц.

Раян покосився на Амару, розуміючи для кого вона бере фрукти і дістав ще декілька монет.

— Отже все-таки не скупий. — підсумувала Емір.

Неспішним кроком, під галас метушливого народу, команда рушила східцями вгору, до своїх кімнат.

Амара, дісталась до своєї одномісної і кинула рюкзак на стілець, що знаходився поруч з ліжком. Її погляд, одразу ж просканував усе приміщення - ніби прицінюючись.

— Знімай плащ і ходімо, а то наш горе-телеп... командир — виправила себе Емір. — сказав: через п'ять хвилин бути в їх кімнаті, для обговорення усіх нюансів плану.