Розділ 17

— Очманіти можна! — вилаялась Амара.

Вона лежала на великому ліжку, розкинувши руки та ноги. Навпроти неї, на диванчику, підперши руками своє підборіддя, сиділа Емір і пильно поглядала на кавовий столик, на якому лежав амулет, що залишила їй Деміург.

— Я теж, досі шокована. — зізналась Кнехт.

— Отже, ти все-таки не навіжена! — з радісним тоном сказала Амара, припіднявши голову, і в ту ж секунду отримала від подруги подушкою в обличчя. — Ауч! Та я ж нічого такого не сказала! — дівчина потерла лоб і насупилась.

— Знаєш, що саме цікаве у всій цій ситуації? — сказала Емір, подумки усміхаючись з насупленого вигляду подруги — Ми - прості маріонетки у грі богів. Одна створила, інша забрала собі. — Емір скривилась від цього усвідомлення. Вона не хотіла б бути чиєюсь іграшкою. Хоча, якщо подумати, на даний час, все так і було, адже Кнехт була міцно "прив'язана" до Раяна Рейса.

— Але ж Деміург, начебто хоче нам допомогти. — прошепотіла Амара, озираючись навколо. Їй здавалось, що відтепер богиня чує кожне їх слово.

— Так, але всерівно неприємно відчувати себе якоюсь лялькою. — зло буркнула Емір, косячи погляд на те місце, де ще десять хвилин тому стояла Деміург.

— Раяну розповімо? — запитала Амара злегка припіднявши голову.

— Напевно, варто. Не кожен же день нам на допомогу приходить богиня. — погодилась Емір.

— Ага, але як я зрозуміла, спочатку допомога потрібна їй. — шепітом продовжила Амара, при цьому намагаючись сховати усмішку, що так невчасно виривалась на волю.

— Угу, правити світом, і майже не мати в ньому повноважень. — так само шепітом, відповіла Емір, і ледь не приснула зі сміху.

Амара шикнула на неї, натякаючи на те, що їх можуть слухати, а може і бачити, в цьому вона поки не була впевнена.

Емір ледве стримала раптовий напад сміху і щоб відволіктись, взяла до рук амулет, який подарувала їй богиня. 

— Навіщо він мені? — згадала вона своє запитання до Деміурга.

— На всякий випадок. — було єдиним, що відповіла їй богиня.

Вона щезла так само, як і з'явилась, залишивши після себе лише питання.

Богиня говорила небагато, але з усього сказаного, Емір зрозуміла одне - Деміург, налаштована примирити ворогуючі країни, але зробити це самостійно - їй поки не під силу так, як вона тільки недавно взяла їх світ під свою опіку, і їй потрібна віра звичайних людей, яка надасть їй сил і більше повноважень.

Дивно це все. Богиня може створювати світи, тварин, дерева, поля - та все, що тільки подумає чи забажає, але немає жодних повноважень в уже створеному світі, який їй передали. — Емір лягла на диванчик, підставляючи амулет богині під промінчик сонця, що пробився крізь закриті штори на вікні — Вона не може напряму втручатись в життя людей, якщо це не її світ, але коли в неї повірять всі - то що тоді? Її сила буде безмежною? Чи як? Що за нісенітниці? Чи це якесь спеціальне правило для богів, щоб вони не могли творити капості в світах один одного? Думала Емір, спостерігаючи за переливами світла, що відбивалось від амулету і проектувалось на стелю кімнати.

— Ти можеш попросити Ентоні, оглянути його? — Емір вказала Амарі на амулет.

— Звісно ж можу. — погодилась подруга — О! Доречі, я зовсім забула! Ентоні ж хотів з тобою зустрітись.

— Навіщо? — зі здивуванням запитала Емір.

— У нього є кілька питань до тебе, з приводу цього артефакту. — вона вказала на свої груди, де зручно вмостився артефакт Согара.

— Навряд чи я знаю відповіді на його питання. — відповіла їй Емір, мимоволі усміхаючись, адже добре знала, що саме хотів дізнатися Ентоні.

***

— Раян допитує шпигуна. — повідомив дівчатам Сайден.

— І, що він розповів? — поцікавилась Емір і продовжила писати.

Амара серйозно зайнялась її освітою. Хоч мова і письмо світлих і темних магів, майже не відрізнялись, а от плетіння навпаки, мали багато відмінностей. Як виявилося, Емір - використовувала свою силу світлого цілителя, чисто інтуїтивно, можна навіть сказати - на підсвідомому рівні, і не знала всіх тонкощів цього ремесла. Що було очікуваним, адже де б вона могла знайти якусь інформацію, про використання світлої магії?

Амара, хоч і не мала хисту до цього напряму, але добре знала теорію, і навіть знайшла всю потрібну літературу для подруги. Єдине, що було під забороною - використання бойових плетінь. Раян не дозволив Амарі, навчати цьому Емір, хоча він добре знав, що Кнехт могла їх використовувати і точно розуміла принцип, коли робила це через тіло Амари. Але він не знав, що Емір, могла б з легкістю дізнатися всю потрібну інформацію зі спогадів Амари, але по-перше: їй це не потрібно, і по-друге - вона більше не збиралась порпатись в думках подруги. Раян, навіть не здогадувався, що Кнехт взагалі на таке здатна, тому при ньому, Емір робила вигляд, що перший раз чує про світлу бойову магію.

Сила цілителя - спрямована лише на лікування, але кожен такий маг - теж умів використовувати бойові плетіння, хоч вони і не мали такої сили, як у магів бойового напрямку. Раян добре все це знав і розумів, але він не знав, напевне, лише єдиного - чого можна очікувати від людини, що є носієм обох видів магії, тому вирішив, що перестрахуватись - зайвим не буде. Плюс, Емір все це практикувала через тіло Амари, щоб її магію не могли відстежити. Раян вважав, що у Кнехт розпочалась параноя. Йому було не зрозуміло, хто б зміг відслідкувати її через бар'єр гвардії, адже тут, вона була під надійною охороною.

— Нічого. Так само мовчить, як риба. — відповів їй хлопець.

— А я ж казала, що так воно і буде. — Емір подумки посміхнулась, підтвердивши свою правоту.

От впертий баран! Подумала дівчина про принца.

За останні декілька місяців, це був уже третій шпигун, якого Емір вдалося впізнати, але всі вони мовчали, що було логічним, адже це було першим правилом Кнехт - якщо ти потрапиш в полон - мовчи. Якщо ти і вирішиш щось сказати, то це повинно бути прохання про смерть.