Розділ 16

Деміург - богиня світу людей і драконів, ні на мить не відволікалась від історії, що творилась просто на її очах. Вона навіть облишила в спокої Валері і Аарона — улюбленців зі свого власного світу, що називала Сайгер.

За своєю природою - Деміург була напрочуд доброю, але мала один невеличкий недолік. У богині, завжди був ніби пунктик, який вона повинна була виконати, коли бачила - що двоє людей, які були створені один для одного, ніяк не можуть зустрітись чи поладнати.

Так і зараз, вона обрала тих - хто на її думку, просто повинен бути разом.

Але цей шлях, що йшов до їх навіть простого знайомства, був важким і потребував трохи крові.

Вперше, в своєму безсмертному житті, богиня зробила те - чого сама від себе не очікувала - ледь не відібрала життя у невинного творіння. Так, вона могла просто кидати пусті погрози, як от тоді з Аароном, що забере його життя і все таке, але щоб от так просто кинути на карту, життя ні в чому невинної дівчинки - для неї це було прямо дикістю. Ні, вона її не вбила, але сильно покалічила (Що на щастя, потім стало поштовхом для одного хлопця, що був у неї закоханий).

Всі ці кроки, було зроблено лише для того, аби спіймати ту втікачку, яка вперто йшла дорогою своєї долі, але не туди куди було потрібно Деміургу.

Хто б дізнався, що богиня опустилась в світ смертних, лише для того, щоб підтасувати місії шостого курсу в одній академії - сміявся б з неї і тикав пальцем.

Головне, щоб Атея про це не дізналась, а то точно засміє. Подумала Демі.

Здавалося, що у неї є всі права на цей світ, але існувала одна маленька проблема, через яку їй не все було під силу. Віра. Якщо люди не вірили в свою богиню - вона не мала повноважень і потрібну кількість сил, для втілення своїх задумів, от тому їй і доводилося вигадувати те, що було можливим в тій чи іншій ситуації.

Деміург зраділа, коли її задум потроху здійснювався і та дівчина - Емір, почала заводити дружні стосунки з Амарою. Щоб остаточно допомоги їй усвідомити всю важливість цих відносин, богиня спеціально зіштовхнула Амару і її друзів з бандою Кнехт. Вона не випускала її і чекала ті потрібні емоції, що точно вказували на те, який бік обрала дівчина. І богиня, з полегшенням видихнула, коли все ж побачила бажане. Все йшло як належно, і це надихало її на подальші дії. Але, залишалось одне велике "але" — віра.
На даний час, їй потрібно було хоч трохи поконтактувати зі своїми підопічними, щоб зміцнити своє положення в цьому світі і заодно наштовхнути їх на вірні рішення, але їй потрібно було діждатись моменту, поки вони в неї хоч трохи повірять. Богиня була впевнена, що навіть невеликі кроки, здатні робити великі стрибки, які приводять до бажаного.

***

— А тут зручно! — сказала Емір після огляду їх нового помешкання — Було б, якби на кожному кроці не відчувалась магія Раяна. — дівчина скривила носа.

— Проте, погодься - значно краще, ніж в камері без вікон. — знайшла хоч щось позитивне Амара.

— Мгм. — погодилась Кнехт з подругою.

— Можу я дещо тебе запитати? — невпевнено почала Амара.

— Звісно ж. — погодилась Емір, продовжуючи огляд приміщення.

— Це трохи незручне питання. — Амара поглянула на подругу, ніби чекаючи на її дозвіл, та кивнула — Скажи, чому ти погодилась зрадити свій народ?

Емір примружила очі, слово "зрадила" — натягнуло її нерви, ніби струною. Дівчина знала, що Амара обов'язково про це запитає, і їй буде потрібно пояснити свою позицію подрузі.

— За цей час, що я провела з тобою, я зрозуміла, що - місце де я народилась і виросла, зовсім не є тим "моїй домом", який би я хотіла мати. Там, з мене виховували солдата, який при потребі, повинен був віддати своє життя. Я не мала права ні на що, навіть на власні думки, лише покора і виконання всього, що було наказано. Донедавна, я вважала це правильним, і думала, що таким чином віддаватиму свій борг людині, що мене виростила, але вона мене зрадила і з того дня, я вирішила втекти і жити своїм життям. Але... я забула про головне. — дівчина затихла, обдумуючи, що сказати далі — Тікаючи і рятуючи лише себе, я залишаю напризволяще свій народ, що і так знаходиться на межі занепаду. І з цим потрібно щось робити... Хтось повинен про нього подумати і зробити з нього "той дім" до якого хочеться повертатись... Тому я дала кровну клятву Раяну і пообіцяла йому співпрацю, адже виявилося, що він налаштований на перемир'я між нашими народами, і як на мене, його пропозиція про об'єднання - буде самим правильним рішенням. Це ворогування триває занадто довго і нікому не приносить користі. Мій народ поступово занепадає, землі втрачають свою родючість, через що людям не вистачає провіанту. Але Мірея, не згодна на мирне врегулювання, вона живе лише тим, щоб знищити світлих магів. Зараз, молоде покоління Кнехт, що має здібності до магії, відривають від їх сімей і змушують навчатись бойовому ремеслу, щоб вони були готовими до війни, а вона неминуча Амаро, якщо ми не почнемо діяти. Просто уяви, якщо її план здійсниться - постраждають ні в чому не винні люди! Люди - які просто хочуть мати спокійне життя. Чому б і справді не дійти до примирення? Знести ті кордони, що розділяють нас і жити щасливо, маючи все для того потрібне.

— Думаєш, люди, які все своє життя вважали один одного ворогами зможуть жити в мирі? — запитала очевидне Амара.

— Звісно ж ні. Зрозуміло, що на початку так не вийде, але думаю, згодом все поступово повинно владнатись, головне почати робити вірні кроки.

— Мені здається, що наврядчи. Наша ворожнеча триває поколіннями. — заперечила Амара.

— А ти можеш назвати мені причину цієї ворожнечі? — Емір пильно поглянула на подругу.

Дівчина серйозно задумалась над запитанням подруги . Все своє життя, їй розповідали про ворога, що живе за кордоном, але чому саме ті люди були ворогами - про це ніде не згадувалось. І навіть вона сама, ніколи не задавала собі це питання.

— Не знаю... — чесно відповіла Амара. 

— От і я не знаю. Раніше, я чомусь взагалі ніколи про це не думала. Мені було сказано, що ви - мої вороги, і ще півроку тому, я свято вірила в це. Не знаю чому, але коли я зустріла тебе - то згодом все частіше почала замислюватися над цим питанням. І знаєш, у мене взагалі склалося відчуття, ніби всі ми народжуємось з цим "уставом". — Емір затихла, щось обдумуючи — Ніхто з нас, не знає чому це так. Чому наш світ такий... Можливо, те невідоме, що створило наші народи - змушує нас ворогувати один з одним?