Розділ 14

— Отже. Почнемо? — запитав Раян, сидячи навпроти Сайдена.

Камера, в яку він помістив ворога, не мала вікон чи сталевих прутів. Вона була повністю з міцної сталі і мала здатність - пригнічувати темну магію.

На руках Сайдена були одягнені спеціальні наручники, що не дозволяли йому брехати, а точніше на тій, хто зараз знаходився в його тілі.

— І яка ж у вас місія, принцесо? — саркастично запитав Раян.

— Я не принцеса, і не на місії. — відповіла йому Емір, голосом Сайдена.

— Припустимо, що це правда, але чому ти зараз на ворожій території?

— Я переховуюсь. — чесно відповіла дівчина.

— І чому ж, дозвольте поцікавитися, наступна правителька Кнехт переховується? — лукаво усміхнувся принц.

— Я тікаю від Міреї. Це все, що можу сказати. — неохоче відповіла йому Емір.

— Така відповідь не підходить! — обурився хлопець.

— Кажуть, що потрібно радіти тому, що маєш, а не зазіхати на більше. — саркастично відповіла вона.

— Тобто, співпраці у нас не вийде? Все-таки хочеш по - поганому? — поцікавився Раян.

— Чому ж? Я і так співпрацюю з вами. Ммм дай підрахую - уже більше чотирьох місяців, якщо не помиляюсь. — знизала плечима Кнехт.

Принц здивувано на неї поглянув.

— І що ти встигла вивідати за цей час? — зло запитав він.

— Абсолютно нічого. — розвела руками дівчина. 

Раян звернув увагу на її наручники, що не показували жодної активності. Дивно. Вона не бреше.

— Добре. Підемо іншим шляхом. З якою ціллю ти поселилась в тіло Амари?

— Щоб сховатись! — на підвищеному тоні відповіла йому Емір. Їй уже почала надокучувати ця розмова.

— І що? Амара вирішила задарма тобі допомогти і добровільно впустила тебе в своє тіло?

— Так! Вона хотіла жити, а я - сховатись. Ми просто допомогли одне одному. — пояснила Кнехт.

— Наручники показують, що ти не брешеш, але мені мало віриться, що Амара погодилася б на таке. Як тобі вдалось її переконати? — продовжив Раян.

— Та ніяк! Вона просто помирала в муках, їй не було коли роздумувати!

— Гаразд. Зроблю вигляд, що вірю тобі. А тепер, давай перейдемо ось до цієї речі. — він кивнув на груди Сайдена — Що це за артефакт?

— Це артефакт Согара. Він дає мені можливість проникнути в тіло іншої людини. — відповіла Емір, нічого не приховуючи. Вона і сама почала дивуватись тому, що розповідає все принцу.

Можливо це наручники змушують мене говорити трохи більше, ніж хочу?

— Таких багато? — трохи знервованим тоном запитав Раян.

— Ні, він один.

— Це прототип? Ви займаєтесь масовим виготовленням? 

— Ні. Єдиний в своєму роді. Інших немає і не буде. — Емір помітила хвилювання принца, але не подала вигляду.

— Чому? — від Раяна ніби хвилями продовжило відходити хвилювання.

— Тому-що ним, можу користуватися лише я.

— Он як? І чим же ти така особлива? — принц примружив очі, уважно слідкуючи за реакцією дівчини.

Емір вагалась відповідати чи ні. Вона знала, що після цього, від Раяна посиплеться ще більше питань, але вибору в неї не було, їй потрібно було десь ховатись, а для цього їй треба налагодити хоч подобу дружніх стосунків з Раяном.

— Тому що я... володію обома видами магії.

— Вирішила покепкувати з мене? Це неможливо! — заперечив принц.

— Думаєш? А чому ж тоді твій друг ще живий, хоч ця камера блокує темну магію. Не подумав?

— Впевнений, що це все через артефакт. Ваша раса не здатна використовувати нашу магію.

— Так, згодна. Не здатна, але ж і я не чистокровна Кнехт.

Раян недовірливо поглянув на неї.

— Доведи це. — принц дістав ніж і зі спокійним виразом обличчя зробив на своїй руці невеликий поріз. Потім простягнув свою руку ближче до Емір.

Дівчина накрила поріз своїми зв'язаними руками, і коли прибрала їх - від пошкодження залишився лише невеличкий рожевий шрам.

— Повністю не залікую, всі мої сили йдуть на відновлення Сайдена. — сказала Емір винуватим тоном, ніби вибачаючись за те, що вона не взмозі зробити елементарну річ.

Але Раян був настільки вражений тим, що побачив - навіть не чув про, що вона говорила.

— Але як? — дещо розгублено запитав він.

— Моя справжня матір була світлим магом. Цілителькою. — відповіла Емір.

Я думав, що вся справа в артефакті... Отже, Сайден досі живий лише завдяки їй... Сайден... Дідько. І як мені тепер вирвати його з її лап? Міркував принц.

Він не знав, як йому правильно діяти.

Відпускати її на волю не можна, але ж, як тоді врятувати Сайдена? Дівчина наврядчи його відпустить. Бісова Кнехт...

— Що? Задумався, як будеш зі міною розраховуватись за Сайдена? — запитала Емір, ніби почула весь цей монолог Раяна.

Принц усміхнувся.

— І що ж ти хочеш? — запитав він.

— Звісно ж свободу любчику. Сво-бо-ду. — кокетливо відповіла дівчина.

— Можливо мені краще прикінчити тебе? — поцікавився Раян.

— Ох, навіть так? Хм. Думаєш, що зможеш? — Емір розсміялась — Ти мене, навіть в цій камері не втримаєш. Повір, я знайду спосіб вибратись.

— І чому ж тоді, ти досі тут? — усміхнувся принц.

— Не хочу, щоб у Амари були проблеми. — чесно зізналась дівчина.

— З нею я пізніше розберусь. — пообіцяв Раян.

— Ні. Не чіпай її. Вона не винна, що просто хотіла жити! — попросила Емір.

— Ти, захищаєш Амару? Сміх тай годі.

— Вона моя подруга. Звісно ж я її захищаю. — обурилась дівчина.

— Не сміши мене. Яка між вами може бути дружба?

Раян спеціально виводив Кнехт на емоції, адже на додачу до всього, йому не вкладалась в голові ця їх " дружба" і таким чином, він вирішив, що зможе піймати її на брехні.

— Якщо ти так боїшся, можеш мене убити. Я навіть пручатись не буду, але не чіпай її. — пригрозила Емір.

Кнехт не брехала, вона полюбила дівчину, як рідну сестру - якої ніколи не мала.

Раян весь цей час дивився на наручники, що залишались спокійними, адже Емір говорила правду.

Принц мовчки підвівся і покинув камеру, наказавши охороні пильно стежити за в'язнем. На сьогодні з нього було досить. Його думки і так розривали сумніви і роздуми про те, що він щойно дізнався. Кнехт підтвердила, що він був правий на рахунок Амари - його інтуїція все-таки не підвела.