Розділ 10

Майже цілий тиждень, Ентоні безтурботно займався своїми артефактами.

Поки, у нього не було планів на подальше своє майбутнє. Хоча, якщо добре подумати, то все-таки були - продаж своїх "брязкальців" - як говорить Сайден.

Ще в академії, хлопець займався цим промислом і він давав йому стабільний дохід. Правда невеликий, але все ж. 

Батьки Ентоні - теж були артефакторами, але нажаль не такими умілими, як їх син. Хлопець міг буквально зліпити щось із нічого - це був його дар.

Сам Ентоні радів, що мав такі уміння, і розвивав їх як міг, набираючись досвіду від старшого покоління. Ні не в знатних артефакторів, що відомі на весь Дінемор - це була недосяжна мрія, а у звичайних вуличних торговців, що охоче ділились з ним своїми знаннями.

Те, що він створював, було корисним і по-своєму унікальним. Наприклад, різні предмети побуту. Для дівчат — шпильки, що на деякий час змінювали зачіску і навіть колір волосся. Для хлопців - шкребки з графіту, за допомогою яких, можна було легко позбутися волосся на обличчі. Хоча дівчата теж часто їх купували.

Ясна річ, ці його брязкальця купували лише учні з малозабезпечених сімей, а от інші могли собі дозволити, якісні і довготривалі товари з артефакторних лавок. Хоча деякі артефакти, що створював Ентоні, там не знайдеш, але і виставляти їх на загал, хлопець поки не хотів.

Після того випадку з Амарою, він взявся за створення артефакту, що давав змогу двом людям утворювати між собою міцний зв'язок, для якого не потрібно буде навіть використання магії, щоб його активувати.

Артефакти зв'язку - це широко популярна річ, і кожен другий маг його має. Але такого артефакту, що передає самопочуття і стан здоров'я іншої людини ще не існувало.

Ентоні не знав чи вийде у нього зробити щось подібне, але він намагався з усіх своїх сил.

Якраз в один із таких днів, коли він сидів за мізкуванням правильної послідовності передачі інформації, його і застав Раян.

Батьки Ентоні ніколи не вірили в те, що їх син навчався з самим принцом королівства, допоки не побачили його на своєму порозі.

Дорога від селища, в якому проживав Ентоні, до академії Дейтрокс, займала цілих два дні, тому сім'я Фірс ніколи не навідувались до сина, щоб перевірити правдивість його слів, і навіть просто, щоб побачитись - занадто дороге задоволення.

Ясна річ, Раян теж не долав цю відстань каретою чи на конях. Портативний портал, що він тримав у руці - було тому доказом.

— Скільки часу тобі потрібно на збори? — запитав Раян у Ентоні, після знайомства з його батьками.

Хлопець не хотів йти на службу до королівської гвардії, але Раян вперто його штовхав туди, наводячи свої аргументи: - після трьох років служби, Ентоні буде мати змогу влаштуватись куди завгодно. В країні, особливо цінувались маги, що проходили цю службу.

Щасливий вираз, раптово зник з обличчя хлопця. Він був такий радісний, після того як попрощався з командою, що нарешті повністю вільний, але схоже Раян просто так його не відпустить.

Важко зітхнувши, Ентоні все ж пішов збирати свої речі, поки його батьки припрошували принца до чаювання. На їхній подив, вінценосна особа - була надзвичайно люб'язною і приємною людиною. А те, що Раян особисто прийшов потурбуватися про їх сина - взагалі розчулило пані Фірс до сліз.

— Ще три. Ще три роки потерпіти... — важко зітхаючи, повторював Ентоні, збираючи свої речі по всьому дому.

— Багато не набирай, я видам тобі портативний портал. Пізніше повернешся і забереш необхідне. — сказав Раян, "милуючись" стражданнями друга.

— Ага, запроториш мене в казарму і більше не випустиш.

— Чому ж. Випущу. Комусь же потрібно буде виконувати завдання. — усміхнувся йому принц.

— Немає в тебе душі. — важко зітхнув Ентоні.

— Дозволю тобі, спокійно майструвати свої артефакти, коли не буде завдань. — пообіцяв Раян.

— Тоді беру свої слова назад. Свята ти людина. — радісна усмішка розпливлась на обличчі хлопця і він почав активніше пакувати свої речі.

Раяна забавляла ця ситуація.

І чому Ентоні вирішив, що я дозволю йому спустити своє життя в нікуди? Міркував принц.

Можливо, це було трохи егоїстично з його боку, але він вбачав в другові - великий потенціал, який потрібно було підтримувати і направляти у вірне русло. Країні потрібні такі толкові артефактори як Ентоні.

— Сайден з Амарою уже на місці. Чекають твого прибуття. У тебе буде декілька днів, щоб облаштуватись, якщо потрібно - вони тобі охоче допоможуть. — проінформував друга Раян.

— Гаразд. Тоді вирушаймо. — відповів йому Ентоні — Бувайте, буду навідуватись по можливості. — пообіцяв він обіймаючи по черзі своїх батьків.

— Дякую Вам за теплий прийом. Був радий познайомитися. — принц злегка склонив голову в знак поваги.

— І ми раді були знайомству. Чекатимемо в гості. — відповіла пані Фірс, притискаючи долоні до грудей.

Її переповнювали емоції радості і гордості за свого сина, і те що він буде в надійних руках командира і водночас друга.

***

Знайомство з сім'єю Рійд було цікавим і веселим.

Спочатку Емір було трохи не по собі, адже як виявилось, що під словом - познайомишся - Амара мала на увазі персональне знайомство з її ріднею.

Кнехт думала, що вона просто пересидить цей час в тілі дівчини, але та вперто змусила її одягнути Окулюси і відчути всі радощі цього знайомства на власній шкірі.

Це було дико і незвично для Емір. Спочатку вона навіть не знала, як спілкуватися з цими людьми, але уже на наступний день, як не дивно, влилась в цю галасливу компанію.

Сім'я Рійд хоч і жила небагато, але була надзвичайно доброю і дружелюбною. Амара, представила їм Емір, як свою подругу по академії і навіть вигадала цілу історію їхнього знайомства і дружби.

Батьки, молодші сестра і братик Амари, були раді приймати її в своєму домі. Особливо вона сподобалась дітям, що радо слухали її вигадані історії про монстрів і запрошували пограти з ними в різні ігри. За ці декілька днів - Емір, прожила дитинство, якого у неї ніколи не було.