Розділ 6

Після декількох порцій спиртного, Раян вирішив озвучити те, що уже давно не давало йому спокою. Хлопець не знав чи правильно він зараз вчинить, але все ж, більше не міг мовчати.

— Ентоні. Тобі не здається дивною, поведінка Амари? — запитав Раян свого друга, вдивляючись у келих елю, що стояв перед ним.

Всі його думки, заполонила лише вона. Хоч він і вирішив більше не прискіпуватись до подруги, але все ж - щось не давало йому спокою. Якийсь внутрішній голос, ніби постійно нашіптував - з нею не все так просто.

Ентоні лиш знизав плечима, у відповідь на його запитання. Хлопець ніколи не підмічав таких тонкощів. Ми всі уже знаємо, що якби у Амари у руці був якийсь рідкісний камінчик, от тоді  Ентоні б це точно помітив.

— А, що ви хотіли? Щоб вона одразу ж стала такою, як і була? — Сай підійшов настільки тихо, що навіть Раян не одразу його помітив, через свої роздуми. Хлопець уважно оглянув побратимів і сів поруч, кладучи свій келих на стіл — Ми теж хороші. Як тільки вона "повернулась" до нас, одразу ж почали її про все розпитувати. А Ентоні взагалі іспити влаштував. Лише один я здогадався, що Амарі потрібен хоч якийсь спокій, щоб вона могла трохи морально відновитись. Все ж два місяці це багато часу. — виразив свої думки Сайден.

— Вона не якась там немічна, крихка леді, Сайдене. І ми ж її не на мечах битись змусили. — заперечив Раян — Знаєш одне дивно, її свідомість не була сплутаною, чи частковою, як буває, коли до людини повертається пам'ять. В мене взагалі відчуття - ніби вона весь цей час прикидалась.

— В чому ти її підозрюєш Раяне? — запитав Сай, уважно поглядаючи на свого капітана.

Йому було неприємно чути ці слова від свого найкращого друга.

— Вона щось приховує. Я не можу цього довести, але я відчуваю, що з Амарою не все так просто.

— Чому ти так впевнений у цьому? — важко зітхнув Сайден.

— Її розум втратив пам'ять, але чомусь тіло, показало нові здібності. — завуальовано відповів капітан, відпиваючи свій напій з келиху.

— Що ти маєш на увазі? — спантеличено перепитав Ентоні.

Принц злегка усміхнувся.

— Тобто, в цій команді, лише я уважний? Що ж... Поясню. Її стиль бою, кардинально змінився. І в спарингах з Амарою, я помітив, що вона неначе стримує свої сили, що в магічному, що в рукопашному боях.

— А ти думав, що вона буде битись як раніше? Звісно ж Амара нічого не пам'ятала, і можливо через це стримувалась тому, що боялась нашкодити нам і собі. — обурливо відповів йому Сай.

Раян лише підняв брову, виражаючи свій сарказм.

— Добре. Буду пояснювати, як малим дітям. Амара - втратила пам'ять. І сказала, що пам'ятає лише другий курс, на якому ще толком нічого не вміла. Виходить, вона забула і всі свої прийоми, а отже - не могла б під час бою, за секунду вигадати щось інше, а показувала б лише те, що пам'ятає. Правильно? — капітан по черзі переводив погляд з одного товариша на іншого, чекаючи підтвердження і розуміння того, що він говорить — Але ж ви самі бачили, як вона вправно билась.

— Можливо, вона просто імпровізувала. — запропонував свій варіант Сайден.

Принц лише закотив очі, показуючи цим жестом, що його бісить те, що Сай ніяк його не зрозуміє.

— Ентоні. До тебе дійшло те, що я хочу пояснити?

Хлопець кивнув.

— Так, розумію. Хоч я раніше і не зустрічав людей, які втратили пам'ять, але мені теж здається, що вони поводяться не так впевнено, як наша подруга. — відповів він.

— І ти туди ж! — збісився Сай.

— Сайдене заспокойся і згадай, як вона розглядала будівлі академії - ніби вперше їх бачила. Навіть не буду говорити про однокурсників, яких вона взагалі не пам'ятала, хоча по ідеї повинна була б. — продовжував Раян.

Хлопець не хотів слухати капітана. Сайдена ще більше обурили слова друга.

— В чому ви її підозрюєте!? Агов! В неї була просто часткова втрата пам'яті, але зараз, Амара нарешті повернулась, і замість того, щоб радіти - ви вигадуєте і обговорюєте якісь нісенітниці. Прийдіть уже в себе нарешті. Я не хочу більше чути, цих ваших гіпотез. Вони ображають мою подругу і вашу теж, доречі. — Сай вилив на друзів все, що накипіло у нього в середині.

Він і справді не розумів, чому, і в чому, друзі підозрювали Амару.

Дівчина і так, дивом залишилась жива! А якби вона втратила свідомість прямо під час бою з тварюками? Щоб було тоді? Промайнуло в його думках. 

Але все ж, Сайден вирішив не гарячкувати, і швидко перевів тему, підіймаючи свій келих.

Він завжди був душею компанії і умів знаходити веселощі там, де ніхто їх не бачив, але сьогодні Сай був сам не свій, через те, що його друзі прямо накинулись на дівчину, до якої він, здається, щось відчував. Сайден зрозумів це в той день, коли побачив Амару всю в крові скоргів і без свідомості. В ту мить, в ньому неначе обірвалась якась нитка, що тримала непроглядну завісу перед очима.

Але він розумів, що поки не може розповісти друзям про свої почуття до Амари, адже він і сам, ще до кінця їх не усвідомив.

— Увага на десяту. — тихий шепіт капітана, перебив монолог Ентоні, про новий камінчик, що трапився йому під час завдання — За нами слідкують. Продовжуй говорити Ентоні. Робимо вигляд, що нічого не помітили.

У команди Раяна, завжди був план, на такий випадок. Все було просто - капітан покидав людне місце, привертаючи цим увагу шпигуна. І коли той йшов слідом - інші нападали ззаду і знерухомлювали противника. Так, це було підло - нападати зі спини, але чи не підло чинив сам шпигун? Взагалі, в основному, шпигуни були безневинними. Доньки заможних сімей, добре платили їм, за будь-яку інформацію про справи його Високості.

Лише один раз, з усіх випадків що були, шпигун виявився небезпечним - він був членом таємного угрупування, що колись хотіло убити принца. 

Тоді були довгі розгляди цієї справи. Багато людей втратили свій титул і їх було взято під варту. Але їм пощастило, що зараз інші часи, і замах на життя принца карається лише позбавленням магії і довічним ув'язненням. Раніше таких людей просто одразу страчували.