Розділ 1

— Увага! Скажу коротко! — голосно почала Мірея — Від сьогоднішнього дня, Емір —  знаходиться у розшуку. Той хто знайде і приведе її до мене — в майбутньому, стане наступною головою Кнехт. — оголосила жінка і швидким кроком покинула зал зібрань.

Її нерви були натягнуті тонкою струною.

Як? Як вона могла так з нею вчинити? Це єдине питання не давало спокою жінці, і вона навіть не зважала на гул залу, який почався після того, як Мірея покинула засідання. Вона не хотіла розтягувати і щось розжовувати. Всі і так знали чому голова Кнехт так вчинила.

Емір — була найбільш підходящою кандидатурою, щоб замінити Мірею в її непростому ділі, але одного дня вона просто безслідно зникла.

Спочатку голова Кнехт не наділяла цьому значення - ця Бісова дівка іноді могла таке витворити, за що не раз отримувала від неї прочухана, але коли минуло декілька днів, після того, як вона повинна була прибути, Мірея почала непокоїтись, що від найкращої учениці і досі не було жодної звістки про її місцезнаходження. Тому вона послала декілька розвідників, туди де за останніми даними перебувала Емір, але ті не виявили навіть самої маленької зачіпки.

Здавалось, що Емір просто не існувало і вона була лише уявою Міреї, але це було не так. Як виявилось, це нахабне дівчисько щей взяло і викрало те, над чим довгі роки кропітливо працювала жінка, і за це вона поклялась, самостійно задушити Емір своїми ж руками.

Вона теж намагалась знайти її, але всі спроби були марними.

Я добре навчила тебе пройдисвітко!  Промайнуло в її голові.

Роздуми перервав несподіваний стук у двері.

— Дозволите?

— Проходь Ембер. — сказала Мірея незваній гості і вказала рукою на стілець, перед своїм робочим столом.

Коли дівчина сіла, вона продовжила:

— Говори. Я слухаю.

— Я б хотіла дізнатися, звісно якщо дозволите, за що саме Емір у розшуку? Можливо це б наштовхнуло мене на її слід. — запитала дівчина, улесливо усміхаючись.

Губи Міреї, після її слів, теж розтягнулись в усмішці, що різько підкреслило поважний вік цієї жінки.

Чомусь саме в цю мить, вона відчула прихильність до цієї розвідниці. Їй сподобалось, що Ембер, не як усі інші, побігла одразу по сліду, про який вона розповіла всім підлеглим, а вирішила спочатку копати глибше.

І чому вона раніше не виділяла її серед натовпу?

— Добре, але... — Мірея зробила паузу і уважно поглянула на дівчину перед собою — лише через клятву крові.

***

— Годі вже валяти дурня Ентоні! Скільки нам ще чекати? Вилізай уже зі своїх цяцьок. — почулось незадоволене позаду хлопця, який щось кропітливо майстрував.

Ці слова ніяк не повпливали на нього і він продовжив своє заняття.

Ентоні, обожнював майструвати різні артефакти, і це поглинало його повністю, лиш коштувало тільки кинути погляд на купку різних магічних камінців і металів, як в його голові одразу ж виникало різноманіття ідей - створення чогось нового і цікавого. Його злегка хвилясте чорняве волосся, було затягнуте в тугий хвіст — щоб те не заважало робочому процесу. Одяг, хоч і був чистим, але виглядав помнутим і неопрятним.

Непроханий гість, по-хазяйски усівся на робочий стіл Ентоні і схопив декілька камінців слюди.

— Що ж гаразд, думаю що це тобі не знадобиться! — з єхидною усмішкою сказав він, демонструючи вкрадені камені.

Ентоні, звичним жестом, поправив свої окуляри, які він одягав лише тоді коли працював з артефактами, і важко зітхнув, підводячи свої красиві карі очі на незваного гостя.

— Що тебе сюди привело Сайдене? — ввічливо запитав господар кімнати, продовжуючи свердлити свого гостя насупленим поглядом. 

— Тренування. Пів години якого, ти уже пропустив. — відповів той, зробивши невдоволену гримасу.

Ентоні перевів свій погляд на настінний годинник і ледь не підскочив від побаченого. 

— Оце я засидівся! Раян знову буде злий. — важко зітхнув хлопчина, і почав швидко впорядковати речі на столі.

— Одне і теж, майже кожного разу. Нічого нового. — спостерігаючи за метаннями друга сказав Сайден — Облиш свої брязкальця і ходімо. Раян дав тобі п’ять хвилин на збори. Вони з Амарою уже почали, а мені з тобою, як завжди пасти задніх.

Ентоні послухався порад товариша і швидко змінив одяг. Дорогою до полігону, його думки були зайняті лише невпорядкованим безладом, який він залишив на столі.

— От скажи. Скільки років ми в одній команді, а ти робиш все одні і ті ж помилки. І я за них доречі теж вигрібаю! — роздратовано вичитував друга Сай.

— Вибач, Сайдене. Я знову захопився. — понуро опустивши голову, тихо відповів Ентоні .

— Не минуло і три роки. — з байдужим виглядом почав капітан команди — Сьогодні для тебе, подвійний тариф. — оголосив вирок Раян, як тільки хлопчина наблизився до нього.

— Зрозумів. — коротко відповів артефактор і без зайвих слів прийнявся виконувати вправи.

Раян, як капітан команди, уважно спостерігав за кожним її учасником, не забуваючи при цьому виконувати свою норму.

Для хлопця - було важливим тримати своїх підлеглих у формі. Як показувала практика, що завдання, які вони виконували, іноді підносили багато неочікуваних сюрпризів.

Раян, як і його побратими, закінчував шостий курс Академії Дейтрокс. Для нього - це було важливим кроком в житті. В подальшому, на його плечі ляже обов’язок з управління країною, тому цей етап допоможе набратись трохи досвіду.

Після академії, його шлях повернеться до лав королівської гвардії і там, для нього уже підготована роль командира підрозділу новачків.

Так, можливо хтось заочі скаже, що він отримає цю посаду лише через те, що він наступник трону, і це не буде його прямою заслугою, але ж як йому тоді навчитись правити цілою країною? Для цього і потрібне все це навчання і етапи росту.

— Місяць. Всього один місяць. — важко дихаючи, сказав Ентоні і впав всім тілом на молоду соковиту траву.

— Не радій друже. — сказав йому Сайден і так само впав поруч, роблячи повільні вдихи і видихи щоб стабілізувати своє дихання. — Він нас і після академії дістане.