Пролог

Деміург - богиня світу людей і драконів, схилилась над невеликою сферою, пильно оглядаючи свої володіння.

— Чим зайнята Демі? — з цікавістю поглядала через її плече сестра.

— Милуюсь порядком і злагодою в своєму світі, Атеє. — відповіла та, не відриваючи погляду від свого творіння.

— Пфф... як же нудно там у тебе! Всього дві раси, і ті живуть в мирі. Не-ці-ка-вооо. — зітхала Атея, дивлячись на світ своєї сестри. — Ось поглянь! В моєму цікавіше. Чудовиська, війни, і розправи між ними!  — вона клацнула пальцями, викликаючи сферу свого світу, щоб продемонструвати сестрі те про, що говорила — А от в тебе нудно. 

— Нудно? Ти уявляєш скільки часу мені знадобилось щоб примирити ці дві раси? — роздратовано відповіла Деміург.

— От якби одразу ж створила з десяток рас, то було б набагато веселіше. Я ж говорила тобі, що двох замало! Он у мене уже десь валяється такий самий, старий занедбаний світ. Навіть не знаю чи дихає там ще хоч хтось. — Атея полізла до прихованої кишені і витягла з неї невеличку кульку.

— Погана з тебе богиня, якщо ти навіть не пам’ятаєш про свої перші творіння. — присоромила її Демі.

Атея невдоволено піджала губи, після зауваження сестри, але все ж вирішила промовчати, щоб уникнути конфлікту і клацнула пальцями, збільшуючи кулю зі своїм першим творінням.

— Яке ж тут все нудне. Мабуть, я його знищу. — позіхаючи сказала вона, після швидкого огляду світу.

— Ні! Стій! — схвильовано вигукнула Деміург — Залиш його мені!

— Як хочеш. — знизала плечима Атея і жбурнула свій старий світ прямо сестрі в руки. — Забирай. Тепер він твій.

Як не дивно, вона одразу ж залишила Демі у спокої.

Це повинно було б її насторожити, але Деміург все дивилась і дивилась, зацікавлено розглядаючи кожен "клаптик" творіння сестри, а особливо пильно оглядала його мешканців, що несли в собі світлу і темну магію. Схоже між ними, була ворожнеча, а вона ой як полюбляла вгамовувати конфлікти.

Для початку, Деміург вирішила послухати темних магів.
І одна із почутих розмов, сильно її зацікавила. 

Матір, готова була віддати свою названу доньку, якомусь пройдисвіту.

Богиню, до глибини душі обурив вчинок жінки, і в неї навіть виникло бажання втрутитись, але вона побачила, як дівчина підслухала розмову матері і втекла з того жахливого місця.

— Що ж! Розпочнемо! — промовила вона в голос, потираючи руки від нетерпіння.

Від автора:

Привіт мої любі читачі! Розпочинаю публікацію. Так, що пристібаємо пасок безпеки і поїхали 😬