Розділ 32 Лікарня ( Ярослав)

Розділ 32 Лікарня ( Ярослав)

-Синку, ну нарешті ти взяв слухавку, - мамин голос був схвильований. Не дивно, адже перший раз, коли вона телефонувала, я не зміг взяти слухавку, тому що давав показання слідчому. Потім нас з Соломією відпустили, після годинних допитів, і ми поїхали в лікарню до Дейсі.  Я не те щоб не хотів зателефонувати матері, я просто забув.

-Мам, не хвилюйся все гаразд.

-Синку, де ви з Соломією?

-В мого друга Олександра, ми трішки затримаємось.

-Я змушена була бути головною на вашому святі, бо ви бачте в Сашка! Сергій мене звичайно попередив, що ви від’їхали, але незабаром і сам втік зі свята. Прощатись з усіма вашими гостями і пояснювати де ви поділись теж довелось мені.

-Мамусю, пробач, я все тобі поясню. Попрошу хлопців з охорони, щоб вони відвезли тебе з Маргариткою додому.

-Ми вже в дома. Ярослав, - мама перейшла на тихіший тон, - Дейсі пропала, ми весь будинок обшукали, Маргаритка сидить на дивані і плаче.

-Заспокой її, скажи що її улюблениця з нами. Ми скоро будемо, бувай.

Насправді я навіть не був упевнений, чи зможе Маргаритка побачити Дейсі взагалі. Це ми зараз і дізнаємось. Заходимо з Соломією до  лікарні, де нас першими зустріла медсестра біля реєстратури.

-Доброго вечора, я вас слухаю,- це була привітна жінка років сорока п’яти в білому халаті.

-Підскажіть, будь ласка, а Олександр Дем’янович в себе в кабінеті? Ми до нього.

-Так, зачекайте хвилинку, я зателефоную, щоб запити, чи зможе він вас прийняти, -вона набирає номер головного лікаря і повідомляє йому, що до нього відвідувачі.- Проходьте,- звернулась вона до нас, завершивши дзвінок. - Олександр Дем’янович вас прийме.

Як і належить сучасній приватній лікарні, ремонт був зроблений за європейським зразком: красиво, вишукано і зі смаком, лікарняного запаху, який є у державних лікарнях, майже не відчувалося. Підійшовши до кабінету, я легенько постукав. Соломія стояла поряд і від хвилювання покусувала свої ніжні вуста. Цю звичку я в неї давно примітив, коли вона хвилюється, завжди так робить. Виглядає досить спокусливо, навіть в такий хвилюючий момент.

-Можна? - Відчинивши двері і зайшовши з Соломією всередину, запитую я в Сашка.

Сашко піднявся з крісла і підійшов до нас, щоб пожати мені руку для привітання і поздороватись поближче з Соломією. А його собака, породи німецький дог величаво розмістилась на шкіряному дивані і тільки позирала на нас.

-Радий вас бачити. Хочу вам сказати, щоб ви не хвилювались, з вашою собачкою все добре. Вона, звичайно, ще слабка, але тиждень - другий і стане на ноги.

-Дякую, Сань я зроблю благодійні внески на рахунки твоєї лікарні, ну і, звичайно, розрахуюсь за операцію.

- Нічого цього не потрібно, це буде моє вибачення за те, що я не зумів прийти сьогодні на ваше свято.

-Якщо чесно,ми самі майже пів свята пропустили, - я глянув на витонченого великого розміру пса, який, як аристократ, відпочивав на дивані. – Ти  любиш проводити багато часу зі своїм улюбленцем?

-Приходиться, коли собаці твого друга терміново потрібна собака - донор.- Сашко посміхнувся.

-Дякую, друже, -це вже я звертався до собаки Сашка.

 Відколи ми прийшли в лікарню, Соломія весь час тихенько підкашлювала в руку. Вона зблідла і просто мовчки крокувала за мною. Коли вона кашлянула в черговий  раз,  у кабінеті Сашка мене це вже насторожило.

-Люба, з тобою все добре? - Я беру Соломію за руку і відчуваю ,що її долоня гаряча. Поклавши іншу руку їй на лоба, я відчуваю, що в моєї коханої висока температура.

-Я мабуть трішки промерзла, минеться.

-Ходімо, - звернувся до нас Сашко, - в мене є черговий педіатр і він Вас огляне, Соломіє.

Соломію залишаю у лікаря – педіатра, а сам в товаристві Сашка йду глянути на свою собаку.

-Ти ж розумієш, - розпочинає розмову друг, стоячи біля Дейсі, яка під’єднана до крапельниці і спить, - я не можу її тут залишити. Завтра зранку я зв’яжусь з хорошою ветеринарною клінікою і ми перевеземо її туди. Вона ще з тиждень там підлікується і зможеш потім забрати її додому.

-Я розумію, дякую, Сань. Дейсі не просто собака для втіхи, вона член нашої родини.

Приїхали провідати  Дейсі, а тепер змушений залишити тут ще й Соломію. У неї бронхіт, і так як вона  вагітна, лікар - педіатр порадив полікуватись в лікарні. Тепер доведеться пояснювати Маргариті чому не приїхала Соломія додому  і де її собачка.

 Коли я приїхав додому мама повідомляє, що Маргаритка заснула і я, розповівши мамі всю історію, від початку нашого викрадення до залишення Соломії в лікарні, виснажений плентаюсь до кімнати. Прийнявши душ, ніяк не можу заснути, я вже звик засинати в обіймах коханої жінки і тепер починаю крутитись в різні боки, щоб хоч якось влягтись і поспати.

Ранок розпочинаю з того, що домовляюсь про зустріч з ув’язненим у СІЗО  Станіславом. Як виявилось, його не відпустили додому під домашній арешт. І вже о дев’ятій ранку покидаю будинок і їду на зустріч зі Стасом, вже давно потрібно було зустрітись: він же ж хотів мені щось сказати , а я проігнорував.

Пред’явивши перепустку з паспортом  і пройшовши огляд речей,  направляюсь у кімнату для зустрічей з ув’язненими. Кімната невеличка зі столом по середині і двома стільцями навпроти. Ввімкнене світло лампочки і сонячне світло яке пробивається із двору крізь маленьке віконце з решіткою, не наповнюють кімнату світлом. Темно - сірі стіни і совковий ремонт додають похмурості і темноти в приміщенні. Присідати на стілець в такій гнітючій  кімнаті зовсім не хочеться, тому стою біля столу і чекаю, коли приведуть Стаса.

-Дякую, що прийшов, - звертається до мене Стас, сидячи за столом. Я також присів навпроти.- Так, я хотів обікрасти тебе і підставив при цьому твою молоду секретарку і бухгалтера. Зараз не буду виправдовувати себе і розповідати про своє тяжке дитинство, але воно, нажаль, таке і було. Бажання жити твоїм життям затуманило розум, ось я і наважився при нагоді обікрасти тебе,- Його обличчя осунулось, змарніло. Дивлячись на Стаса, який сидів навпроти, я його не впізнавав: він ніби постарів на років десять. – Але я не вбивця. Ярослав Вікторович, я можу це довести. Я знав, що мене підставили і більше нікому не в змозі довіряти. Тільки Вам я можу розповісти, як перевірити мою не причетність до замаху на ваше життя.