Розділ 30. Справжня ти

Розділ 30. Справжня ти

-Рада вас вітати, закохані!- Віка підійшла до нас. Глянув на її зовнішній вигляд, і відмітив, що вона була досить скромно одягнена, що зовсім не відповідало її іміджу.  На ній були темно – сині джинси і чорна кофта, невеличка чорна сумочка розміщувалась у її руках.

- Можливо ти все таки відпросишся у керівництва на пару годин і завітаєш на наше свято? Соломія мовчала і міцно тримала мене за руку,ніби боялась втратити. Я намагався бути привітний до Віки, хоч бачив як їй не дуже приємно бачити нас з Соломією разом.

-Я б з радістю, але не можу. Керівництво негайно визиває на роботу. Ходімо,- вона направилась до своєї машини, -я віддам свій подарунок вам. Він трішки заважкий, тому і не хотілось тримати його в руках.

Ми пішли слідом. Соломії стало прохолодно і вона почала трішки піджимати плечі. Вже вечоріло і весняний сонячний день змінився на вечірню прохолоду з легеньким вітерцем. А на мені навіть піджака не було, щоб накинути коханій дівчині на плечі. І чому Віка так далеко припаркувала автомобіль, он скільки місць є ближче.

Віка почала відкривати свою сумочку біля авто, щоб дістати ключі від автомобіля. Я добре знаю машину Вікторії і можу з впевненістю сказати, що це інша машина, хоч і не менш розкішна.

-Тримай, - вона кладе ключі від машини мені в руку. Вона що зібралась нам автомобіль подарувати? Засунувши руку назад до сумочки, вона дістає пістолет з глушником і націлюється на Соломію. -Швиденько сів за кермо, якщо не  хочеш побачити дірку в голові своєї дурепи.- Крім матів ніякі слова не з’являються в голові по відношенню до Віки. Вона збожеволіла? Підійшовши ближче до Соломії, Віка зхопила її за руку і приставила зброю їй до скроні. – Не стій, як вкопаний, мерщій за кермо!

-Віка, опусти зброю. Давай поговоримо як цивілізовані люди. – Я дивився на її викривлене від гніву обличчя й розумів, що розмови не вийде. – Віка, відпусти Соломію і ми поїдемо з тобою вдвох, куди ти захочеш.

-Ні. Приволік її за собою, хоч я тебе одного чекала, тепер їдемо всі разом. Не випробовуй моє терпіння, поїхали.

-І куди їхати?- запитав я в Віки, нервово стискаючи кермо її автомобіля. На що вона відповіла, що до мене додому.

Картина, яка відкривалась мені з дзеркала заднього виду приводила  в жах. Віка продовжувала тримала пістолет біля скроні Соломії. Моєму сонечку було страшно, а я нічого не міг вдіяти.

-Віка, тебе бачила охорона біля ресторану, тобі не зійде це з рук.

-Любчику, я маю такі зв’язки і так майстерно вмію брехати, що мені, як завжди, всі будуть вірити,- я просто скреготів зубами від злості і безпорадності. Ніколи в житі я не бажав смерті жодній жінці, але сьогодні я таки взяв гріх на  душу. Я б її задушив своїми ж руками. Але в заручниках була Соломія і моя ненароджена дитина, я мав заспокоїтись, наскільки дозволяла дана ситуація. Мушу пам’ятати, що в цієї психопатки в руках зброя.

Пункт пропуску на в’їзді до мого будинку ми також перетнули, Віка в цей час перемістила зброю до спини Соломії. Зайшовши до будинку, я ввімкнув світло. Глянув на Соломійку і побачив страх в її очах, але вона все одно намагалась триматись мужньо.

-Що ти забула в моєму будинку?- Дейсі, примітивши непрохану гостю, почала на неї гарчати.

-Прикрий їй морду, а то я її пристрелю!

-Дейсі, спокійно, свої. – собака замовкла, але те, що вона бачила своїми собачими очима, їй точно не подобалось.

- Твоя люба Олечка і по сумісництву моя покійна подруга,- розпочала Віка пояснювати наше викрадення і те навіщо вона сюди з нами приїхала,- проговорилась мені якось раз на тренуваннях по скелелазінні, що дорогих прикрас ти їй даруєш багато, але вона ними, бачте, не любить вихвалятись перед іншими, тому вони всі зберігаються в сейфі в будинку  разом з сімейними цінностями.

- Я віддам тобі всі гроші і прикраси, які в мене є, а ти в свою чергу пообіцяй, що відпустиш Соломію.

- Відпущу, тільки швидше відкривай свій сейф. Де він в тебе знаходиться?!

Насправді сховок з дорогоцінностями і грошима знаходиться в мене на задньому дворі. Він вбудований в причал на річці. Нещодавно мого колегу намагались обікрасти, на щастя зловмисників затримали саме тоді коли вони намагались відкрити сейф. І то це сталось тільки тому, що одна дуже «спостережлива» сусідка подзвонила в поліцію. Після цієї новини я вирішив переховати всі цінності під причалом, змайструвавши власноруч надійний сховок під дошками. Кому прийшла б ідея шукати гроші  під дошками на причалі. На причал біля будинку виходять помилуватися красою водяного покриву, або половити рибку.

-Віка, ти ж не бідна. Навіщо ти йдеш на цей злочин?- Запитував  я зігнувшись на краю причалу і виймаючи дерев’яну дошку, щоб дістати невеличкий ящик з цінностями.

-Це тільки мала частина того, що я можу компенсувати. Ти мною знехтував і за це маєш поплатитись. – Вона хижо посміхнулась, коли я відкрив невеличкий ящик з дорогоцінностями і грошима і підсунув поближче до неї.

Надворі повечоріло, видимість ставала поганою, ще й вітер посилився пронизуючи своїм холодом до кісток. Я ще раз пожалкував, що не наполіг на тому, щоб Соломія залишилась в середині ресторану. Їй страшно і холодно і все по моїй вині.

-Ти отримала, що хотіла, тепер відпусти Соломію нехай вона підійде до мене.

-Я так бачу, ти геть дурний…- Віка голосно засміялась і її сміх був схожий на сміх божевільної. Потім вона закрила свого рота і зробивши серйозне обличчя продовжила. – Після того, як я дізналась що у Олі багатий чоловік, та й ще й сейф виявляється набитий дорогоцінностями, я вирішила « прибрати» твою дружиноньку і зайняти її місце. Мені не важко було пошкодити її захисне спорядження…

-Мерзота!- я вже був готовий накинутись на неї, але пістолет біля скроні Соломії мене зупинив.

-Не перебивай!- потім Віка більш спокійно продовжила - І все складалось досить непогано поки не з’явилась ос ця… - Віка сильніше притулила глушник до скроні Соломії, тим самим показуючи як сильно вона її ненавидить. - Я так оскаженіла, що вирішила тебе вбити, а ти виявився живучим. Але я хороша дівчинка і вирішила дати тобі ще один шанс, але ти ним не скористався. Ти вибрав її, а я звикла отримувати все, що забажаю від життя. Тому ти помреш і забереш на той світ свою кохану,- вона знову почала реготати.