Розділ 29.  Заручени

Розділ 29.  Заручени

Тільки я отримую шанс на примирення з Соломією, як все знову летить шкереберть. Ну бачив же як вона, з ніжністю, дивиться на мене за вечерею. Думки закрадаються, що зможу знов її повернути. А що в підсумку, проводжаю Соломію розсерджену до її кімнати, та й сам не в кращому настрої.

Сон не йде. А як він може прийти, якщо через стінку така бажана мені дівчина. Я сам попросив Тоню, щоб вона постелила Соломії саме в сусідній кімнаті.  Беру ноутбук і перечитую  документи по роботі, які потрібно підписати, і чую як Соломія виходить із кімнати. Бажання вийти з кімнати і зустрітись з Соломією велике, але я себе стримую. Не хочу лякати дівчину.

Проходе ще приблизно десять хвилин і двері в мою кімнату відкриваються і я… А що я? Я готовий прийняти гостю в своє ліжко. Тим пач, що на ній така спокуслива, коротенька  піжама. Ну люба лягай, я на тебе давно чекаю… 

Вагітна! Від мене! Боже, дякую! Вимовляю подумки, а сам і слова не можу вимовити в голос дивлячись на своє Сонечко. Таки відмираю і починаю діяти.

-Соломій, тепер ти просто зобов’язана стати моєю дружиною.- стаю на одне коліно перед Соломією і тримаю її руки в своїх, - Сонечко, ти вийдеш за мене заміж?

 Хто б міг подумати, я, успішний бізнесмен, стою на одному коліні в одних трусах і без обручки і пропоную одружитись. В напівтемній кімнаті помічаю як блищать сльози радості на коханому личку. І мені стає зрозуміло, як бачить мене Соломія і це найголовніше.

-Так, я згодна, - я підіймаюсь на рівні ноги і цілую її в вуста, а потім в животик, в якому розвивається моя дитина.

-Завтра ми всім повідомимо про наші заручини.

І все закрутилось, понеслось.

Соломія звільнилась з роботи. Ірина трішки впиралась, але все таки відпустила Соломію. Максим став для Ірини надійною підтримкою, і ці двоє голубків з’їхались і живуть разом. Я також не хотів більше жодного дня проводити порізно з Соломією і тому навіть в Одесу з нею поїхав, поки вона звільнялась з роботи і збирала необхідні речі для переїзду, до мене додому.

Сказати, що Маргаритка була щаслива, це нічого не сказати. Вона як тільки дізналась, що ми з Соломією одружимось і будемо жити всі разом, в неї в момент з’явилось ще більше енергії. І вона захотіла записатись на танці, а ми й були не проти. Енергію потрібно кудись дівати. В моєї мами з’явилось багато вільного часу. Весь вільний час, крім ночі…, Соломія проводила з Маргариткою. Мама не сердилась, вона навпаки раділа, дивлячись як я «ожив» біля коханої жінки.

 Вже підготував дуже красиву обручку для моєї майбутньої дружини. Хочеться з «розмахом», в присутності рідних і друзів попросити руки і серця моєї Соломії.

 Сидячи теплого весняного вечора на гойдалці, ми вирішували кого будемо запрошувати на своє свято. По українським традиціям, звичайно, ми б мали святкувати у Соломіїних батьків, але в нас намічалась велика компанія. Вирішено було святкувати в ресторані.

-Я не хочу бачити цю жінку в себе на святі, - от як переконати Соломію, що буде не дуже чемно з  мого боку не запросити Віку до нас на заручини. Вона завжди підтримувала мене і допомогла спіймати злочинця, який намагався мене вбити.

-У Віки і справді не простий характер, але як людина вона хороша. Можливо, вона і сама не захоче прийти. – Соломія надула губки. - Я просто мушу її запросити.

-Гаразд. – Без всякого бажання відповідає Соломія. Притуляю свою кохану до грудей, а вона обіймає мене за талію. – Іринку з Руланом потрібно запросити і Максима також…

Моя майбутня дружина неймовірна красуня. Вона підходить до мене в вітальні і я не можу повірити, що ця красуня моя майбутня дружина. ЇЇ довге хвилясте волосся спадає нижче пліч, а очі випромінюють щастя.  Соломійка обрала довгу, вільного крою блакитну сукню, яка їй дуже личила. Я виряджатись на заручини в ресторан не став, одягнув білу сорочку і чорні штани. Це свято, в першу, чергу для мого сонечка і вона на цьому святі має сяяти, а не я. На пальчику в Соломії виблискує подарована мною каблучка. Я виправився, і вже на наступний день після нічної пропозиції одружитися подарував Соломії каблучку. Ми дивились одне одному в очі, переповнені любов’ю, і навіть не помітили як Маргаритка підійшла до дверей, що вели з будинку.

-Доню, в ресторан Дейсі не пустять, - звернувся я до доньки. Вона саме намагалась вийти  із будинку з собакою. На голову  Дейсі, Маргаритка причепила величезний білий бант, який зсунувся бідній собаці  на одне око.

-Татко, поглянь яка вона красива. Хіба її не пустять? - Маргаритка обійняла свою улюбленицю за шию. Потім вирівнялась і глянула на своє пишне  платтячко.- В неї бантик білий, як і моє платтячко, скажи красиво ми виглядаємо?

-Красиво, але Дейсі  все одно залишиться вдома, - доню ця новина засмутила, але я не хотів зіпсувати їй настрій. Добре, що  до нашої розмови долучилась Соломія.

- Принцесо, не сумуй. Завтра ми влаштуємо свято, на задньому дворі для Дейсі і ти зможеш знову їй причепити цього славного бантика. Домовились?

-Так,- Маргаритка погладила Дейсі по спині, - не сумуй, - звернулась вона до собаки, - завтра і ти з нами повеселишся.

Коли всі сіли в мій джип, шофер повіз нас до ресторану. Найрідніші люди в моєму житті розмістились на задньому сидінні : Маргаритка, Соломія і мама, а я сів біля водія. Дорога зайняла приблизно півгодинки, яка промайнула непомітно. Маргаритка цілу дорогу співала уривки з українських народних пісень, які її навчила бабуся. Як кажуть «дві пісні і ми вже на місті».

Організатор свята постарався на славу. Грає жива музика, на столах різноманіття вишуканих страв. Столи були круглої форми, накриті білосніжними скатерками, які вміщували по невеличкій кількості гостів. Це все, звичайно, виглядало красиво і святково, але хотілось взяти Соломію за руку і втекти зі свята, яке ще не встигло навіть розпочатись. Не можна, тому стою і привітно посміхаюсь гостям, які починають приходити.