Розділ 14. Побачення. ( Соломія)

Розділ 14. Побачення. ( Соломія)

- Це все для нас?- З захватом, який перемішувався з нотками здивування, вимовила я.

- Так. Я вже дуже давно хочу провести з тобою час. - Підіймаючись на борт судна, Ярослав ніжно бере мене за руку.

 Споглядаючи розкішно-білу V.I.P. яхту, яку легенько погойдували хвилі Дніпра, я не могла повірити, що ця розкіш сьогодні буде доступна тільки мені і Ярославу, не зважаючи на те, що на її борту з легкістю могли б розміститись і більше десятка відпочиваючих.

- Ходімо,  я проведу тобі невеличку екскурсію по яхті.

 Минувши кормову літню терасу з білосніжним диваном,ми піднялись по східцях на флайбрідж. Де за додатковим постом керування судном стояв капітан. Це був сивий чоловік років шістдесяти п’яти з гарною стрункою поставою тіла, який, вибравши напрямок, керував судном.

- Павло Юрійович, хочу познайомити вас з моєю чарівною супутницею,- Ярослав, кажучи ці слова, поклав свої  великі долоні  мені на плечі.

- Соломія,- трішки ніяково, протягуючи руку для привітання відповіла я.

- Дуже приємно познайомитись з Вами, Соломія, -  капітан направив свій погляд на Ярослава, - хлопче! Та тебе оточують прекрасні дівчата.

Мені стало не дуже приємно від почутого. Ярослав вловивши мій вираз обличчя,  із посмішкою на вустах відповів:

- Павло Юрійович має на увазі мою маму і Маргариту, ми в літку прогулювались на цій яхті. Маргариті так сподобалось, що ми ще пару разів катались в товаристві капітана.

- Як поживає Раїса Петрівна?- Запитав капітан.

- Добре, дякую,

-  Передавай  їй мої вітання.

На цій приємній ноті ми і спустились назад на терасу.

З тераси вели високі скляні двері в салон яхти. Зайшовши всередину, ми потрапили в кімнату люкс класу, де стінами служили великі тоновані вікна, на яких  висіли білосніжні гардини. Красивий шкіряний диван сірого відтінку в формі півмісяця, до якого був приставлений столик,  сервірований не гірше, ніж в дорогому ресторані. На столі в красивих білих тарілках з позолотою лежали різноманітні страви в додачу з канапками і тацею з фруктами. Шампанске було поміщене у відерце з льодом, а сік був налятий у кувшин.

- Ти вирішив мене відгодувати?- стоячи біля столу, запитала я.

- Твоя фігура ідеальна,- Ярослав сковзнув очима по моїй зовнішності, -я просто не знав твої вподобання, от і назамовляв усе підряд.

- Виглядає все дуже апетитно, - і справді страви які я встигла скуштувати, виявились смачні і соковиті,- М-м-м – протяжно видала звук з закритим ротом, показуючи своє задоволення від спожитих страв.

Ярослав так зрадів, ніби це він готував ці страви і тепер отримав схвальний відгук. Що скажеш, чоловіки. Якщо вони постараються, хоч і не своїми руками, і в них вийде досягти бажаного результату, це рахується за перемогу досягнутою власноруч.

- Мені приємно, що тобі подобається,- Ярослав взяв в руки пляшку з шампанським, щоб її відкоркувати. Його дорогий наручний годинник легенько цокнув об пляшку.

- Ярослав, ти ж за кермом?

- Я не буду, я хотів відкоркувати для тебе.

- Дякую, але я мабуть теж відмовлюсь. – Він поклав пляшку назад на стіл. - Мене і так переповнюють позитивні емоції…  Налий мені краще соку, а шампанське краще подаруємо капітану.

- Маргарита кличе тебе в гості. - продовжуючи смакувати страви привезені з ресторану, ми вели бесіду, насолоджуючись товариством один одного.

- Ярослав, в тебе чудова дочка, потрібно було її взяти з нами.

- Ні, - Ярослав накрив своєю теплою долонею мою руку, яка стояла на столі,- сьогодні ти тільки моя.

Ярослав їв, а я споглядала на нього. З часу останної зустрічі він став більш привабливий. На його обличчі зник блідуватий відтінок шкіри, видно, що волосся нещодавно пострижене, тіло набрало звичної ваги і тепер можна було навіть прогледіти по сорочці рельєфні форми торсу. Він був такий милий і мужній водночас. І все це «багатство» належало зараз мені, звичайній дівчині, яка працює ріелтором.

 Закінчивши обідати, Ярослав підійшов до вбудованого в стіну музичного центру. Він натиснув на потрібні кнопки і по салону просторої яхти розлилась приємна, повільна мелодія. 

- Дозволь запросити тебе на танець,- він протягнув свою руку в мою сторону.

Знявши свою весняну курточку, я поклала її на диван і подала свою руку Ярославу. Ярослав теж був в одній сорочці. Своє пальто він так і не одягнув, виходячи з машини.

- Ти чудово пахнеш,- торкаючи моє волосся своїм обличчям під час танцю, шепотів Ярослав. Його руки ніжно погладжували  мою спину – ти моя квіточка. Нікому тебе не віддам, ти тільки моя, - я й справді відчула себе особливою і хотілось розчинитись в цьому чоловікові, ставши одним цілим.

Я відчувала тепло його рук, крізь тонку сорочку, ніби він торкався мого тіла. Мої руки були в нього на плечах, а потім я посмілішала і перемістила їх йому на шию, погладжуючи її кінчиками пальців.

Розпочинає поцілунок він лагідно.  В цьому я в черговий раз переконалась, стоячи в обіймах Ярослава, посеред салону під ноти романтичної музики. Він ніжно цілував мої вуста, але бажання наростало і поцілунок ставав все більш пристрасним. Відповідаючи взаємністю, я хотіла, щоб ця мить тривала як найдовше. Але тепла, сонячна погода так і запрошувала вийти з салону і погрітись під теплими весняними променями і насолодитись краєвидами Києва з яхти.

Вийшовши  на простору терасу, я так і не одягнула куртки. Світило сонце, залишаючи відблиски своїх променів на воді. І я, підкотивши рукава сорочки, насолоджувалась весняним теплом.

Пропливаючи повз Михайлівський монастир, я підійшла до краю яхти і взялась руками за огородження. Золоті купола собору під променями сонця виблискували своєю величчю.

- Ярослав, поглянь яка краса!- Дивлячись в сторону монастиря, я з великим задоволенням розглядала  куполи на церкві, що виднілись в далечі.

- Красиво, - він підійшов ззаду і ніжно обійняв мене за талію. Торкаючись губами мого вуха він прошепотів,- найкрасивіше,що я зараз бачу, знаходиться в моїх обіймах.