розділ 5 Робота

Розділ 5. Робота.

Зайшовши в квартиру, відчула пустоту. Мене ніхто не чекав. Не було потреби готувати вечерю. З Олегом ми вечеряли, обговорювали події дня,  дивились улюблені фільми, кохались. Що йому не вистачало в стосунках зі мною? Я навіть не скаржилась, що ні грошей, ні подарунків не отримувала. Все старалась сама, навіть ремонт в квартирі ліг на мої плечі. Розуміла, що чоловік заощаджує на купівлю більшої квартири ,де нам було б просторо з дітками.

Відчуття голоду перервали мої думки. Тому я швиденько переодягнулась і попрямувала на кухню. Вся їжа, яку я приготувала Олегові перед від’їздом, залишилась незачепленою в морозильній камері.

- Ось і добре, тиждень не буду нічого готувати.

Після вечері, як і планувала, налила келих  вина і пішла в спальню. Але далі пішло не по плану: сидячи на диванчику, я поклала келих на маленький журнальний столик. А сама відкрила ноутбук і ввела в пошуковець « Дорош Ярослав Вікторович». Я змогла знайти тільки ту інформацію, яку  і так знала. Хіба що дізналася, що чоловікові тридцять вісім років, родився в Україні, навчався в Англії і мав улюблене хобі - скелелазіння. Про особисте життя ні слова. Мабуть, через те, що він був красивим і багатим і не затримувався з однією жінкою надовго, щоб створити сім’ю. Я роздивлялась привабливі риси обличчя Ярослава і ловила себе на думці, що він мені подобається. Навіть його голос був привабливим, особливо коли він вимовляв моє ім’я. Що ж він за чоловік, що так легко витісняє Олега з моїх думок.

Проснулась рано, оскільки сьогодні на дев’яту годину мою бути в офісі, а в обід їду презентувати однокімнатні квартири літній парі. Вони хочуть переїхати в столицю, щоб бути поближче до дітей і онуків. Поснідавши, одягла чорну юбку і білий тоненький светр. Зробила високій хвіст і легкий макіяж. В коридорі ще раз подивилась в дзеркало, одягла пальто і захвативши сумку побігла на зупинку.

- Пройдіть трішки далі. - Худорлявий чоловік тиснув мені ліктем в спину.

- Далі вже нікуди,- озвалась я, - ми стояли, як оселедці в банці, а люди ще хотіли заходити. Повітря в транспорті бракувало, ще й біля мене стояла жіночка з великою сумкою , з якої  виходив не дуже приємний запах. Принюхуватись не стала і обернула голову в іншу сторону. Я вже була згодна вийти, але ми розпочали рух.

Коли ми придбали машину,  Олег  постійно завозив мене на роботу, а потім їхав до себе. Я вже встигла звикнути до комфортного пересування по місту. Ну нічого, назбираю кошти і неодмінно куплю хоч маленьку, але свою машину.

 Нарешті я приїхала і  змогла вийти на свіже повітря. Поправила пальто і попрямувала до вхідних дверей агентства.

- Доброго ранку, Соломія Юріївна!- начальник відчинив двері. -Проходьте.

- Дякую. І вам також доброго ранку. - він був добрим чоловіком і вмілим керівником. І сьогодні аж світився від щастя.

- Попередьте, будь ласка, колектив, що в нас відбудеться нарада через двадцять хвилин. – діловим тоном мовив керуючий.

Микола Дмитрович попрямував до свого кабінету. Він був невисоким чоловіком п’ятдесяти п’яти років з кругленьким животиком.

- Гаразд, зараз усіх попереджу.

Колектив в нас дружній, він  що складається з восьми ріелторів, бухгалтера, юриста ну і, звичайно, нашого шефа Миколи Дмитровича. Ріелтори розміщувались в двох кабінетах по чотири чоловіки. Повідомивши всім про нараду, сіла за свій робочий стіл. Потрібно було посортувати папки. Колега, стіл якої розташовувався навпроти мого столу,  полюбляла розпитувати про особисте життя кожного з колег. Орися, обпершись об свій стіл і схрестивши руки на грудях, мило мені посміхалась.

- Ну розповідай ,як відпочила з Олегом в Індії. – їй поїсти не дай, а дай поговорити.

- В нього не вийшло, я їздила сама. - Розповідати про розлучення не хотілось, тому я трішки замовчувала. - Але мені сподобалось, накупалась  вдосталь.

- В тебе чудово засмагла шкіра.

- Дякую.

-  Тоді, напевно, була палка зустріч по приїзду?- двері в кабінет відчинились і до нас зайшов молодий хлопчина років двадцяти з прекрасними трояндами персикового кольору.

- Доброго дня, мене просили передати квіти Соломії Юріївні. - Піднялась і не знала, як реагувати. Мені ніколи не дарували  такий великий букет. Несміливо сказала:

- Це я.- Хлопчина підійшов до мене.

- Візьміть, будьте ласкаві  розпишіться про одержання. -Я поставила підпис на папірці і попрощалась з кур’єром.

- Соломія, можеш не відповідати на моє запитання, бачу що  дуже гаряча була зустріч. - дівчата не втримались і підійшли поближче роздивитись цю красоту. Назар був одним чоловіком в нашому колективі. Він теж підійшов, але після того, як дівчата відійшли до своїх робочих столів.

- Поглянь, там є маленька записка. - Він вказав пальцем в те місце, де ледь помітно тирчав кутик папірця.

Я дістала маленький папірець складений вдвоє. Слів було мало, зате дуже приємні. Я прочитала:- Гарного дня. - А нижче написано Ярослав. Цікаво, що ще він встиг  дізнатись ,крім моєї  робочої адреси.

- Оце так знаки уваги! Я теж хочу такого чоловіка.-Орися скривила обличчя, як маленька дитина, якій не купили іграшку. Ми почали сміятись над її зітханнями.

 Поклавши красивий букет, який налічував двадцять п’ять троянд, в вазу, ми всі дружно пішли на нараду.

- Доброго ранку, він сьогодні і справді добрий. - Микола Дмитрович сяяв від щастя. -В мене є для нас усіх гарна новина. Весь колектив сидів за одним довгим столом і уважно слухав керуючого. - З сьогоднішнього дня ми будемо тісно співпрацювати з будівельною компанією «Дорошбуд»,яка дасть нам можливість вийти на новий рівень продаж, залучити більше покупців і я зможу підняти всім заробітну плату. Якщо наші ріелтори будуть старанно працювати.

Всі зраділи, розпочалось жваве обговорення подальших дій. Невже це моя випадкова зустріч з Ярославом призвела до співпраці?.. Нарада закінчилась і я поїхала показувати квартири подружжю. Добре ,що в них була машина і нам не довелось користуватись громадським транспортом. Покупці оглянули чотири квартири і зупинили свій вибір на тій, з якої ми розпочали. Задоволена своєю успішною роботою, я повернулась в офіс. Сидячи за робочим столом, я постійно згадувала Ярослава, а як інакше, якщо на столі стояли подаровані ним квіти.