розділ 3 Розкриття карт

Розділ 3 Розкриття карт.

Ми їхали по пожвавленій трасі. Вистрибувати на ходу з машини - не вихід із ситуації. Тоді як припинити цей фарс? Мої пальці до побіління втискались в сумочку.

- Негайно ,зупиніть машину! -Я була дуже сердита. Він дивився на моє знервоване обличчя і був повністю спокійний.  – Я не бажаю з вами нікуди їхати!

- По перше, на цьому проміжку траси не можна  зупинятись, по-друге, попрошу не кричати, я вас добре чую. А тепер давайте розставимо все по поличках. Соломія, ви підійшли до мене і запропонували придбати будинок, а я в свою чергу погодився поїхати з вами на огляд.

- У мене мала відбутись зустріч з паном Ярославом!- Не переходячи на тихіший тон відповіла я.

-Я і є той пан.

- Дуже смішно!

- Мене і справді звуть Ярослав, а те що Ви прийшли не до мене це я зрозумів вже в кінці нашої розмови.

- Чому ж тоді не сказали, що я помилилась. Мене, між іншим, інший клієнт чекав.

- Щось я не помітив ,що б Вас розшукували. А скажи Вам раніше Ви неодмінно втекли б від мене, а мені сподобалась ваша компанія. Я хотів подивитись, як ви будете показувати будинок,адже ,зацікавити мене у Вас  вийшло. Можу запропонувати вам більш високооплачувану роботу. А за мою витівку пробачте, будь ласка. Я хотів більше часу провести з вами. То що? Приєднаєтесь до нашого дружнього колективу?

- Вибачте, але для початку скажіть з ким я маю справу,- мені не подобалась ця ситуація, але потрібно було вияснити з ким я розмовляю. Ярослав продовжив розмову:

- Дорош Ярослав Вікторович, генеральний директор будівельної компанії  «Дорошбуд ».

Мені відоме це прізвище і навіть продавала квартири від цієї компанії, але нажаль, не знала власника в обличчя. Компанія була відома не тільки в столиці, а й за її межами. Оце тобі багаті люди: захотів - взяв, повіз. Я не все чула, що говорив Ярослав,оскільки багато різних думок приходило мені в голову і я ніби поринала в них. Дивилась в його карі очі і бачила, що цей чоловік звик отримувати все, що заманеться. На трасі якась машина посигналила і я знову розпочала уважно слухати. - Ми  будуємо житлові комплекси економ -, бізнес - та преміям - класу, офісні центри, освітні заклади та багато іншого. У нас можна  без посередників купити нерухомість. І ви могли б очолити один з відділів продаж. Я буду радий бачити вас в нашому  дружньому і професійному колективі.

- Вибачте, але я поки що не маю на меті змінювати роботу. Я не кар’єрист і  мене цілком влаштовує моя робота.  Перепрошую, але в мене є ще інші справи, Ярослав Вікторович, тому змушена  вас залишити. Мені хотілось якнайшвидше покинути цього чоловіка. Він на мене дивився як хижак, а я не здобич.  Знаю, що він хоче ,не дурна і бачу цей хтивий погляд. Але, чесно кажучи, я б хотіла бути коханою жінкою, а не коханкою.

 - Розвертайте, будь ласка машину,- вже більш спокійним голосом мовила я.

 Ярослав втратив свій веселий настрій. І вже суто по - діловому звернувся до водія.

- Сергій, розвертайся, плани змінились. Соломія, куди вас відвести?

- До ТРЦ, якщо можна. - Ярослав обернув голову до вікна і залишок дороги не розмовляв зі мною. Хто кого образив не розумію?

Через десять хвилин джип зупинився в зазначеному мною місці. Водій вийшов з машини і відкрив дверцята з моєї сторони. Ярослав винувато на мене подивився а я не могла відірвати зору від цього красивого чоловіка.

- Ще раз перепрошую за свою безглузду витівку, я не хотів вас налякати і образити. Візьміть, будь ласка, мою візитку. Якщо передумаєте на рахунок роботи - дзвоніть.

- Гаразд. До побачення, Ярослав Вікторович, - я не поспішала виходити з машини, - хочу сказати, що мої клієнти завжди залишаються задоволеними, коли купують  квартири від вашої компанії. - Він так щиро посміхнувся, що мені захотілось обійнятись на прощання, але я стримала свій порив.

- До зустрічі, Соломія,- почула я, відходячи від авто,- і дякую за приємні слова.