2 Розділ

3 Травня

Управління міста Расанда.

Детектив Вульф Сноу

Сьогодні я чогось відчував себе краще. Можливо через те, що пів ночі бігав у вигляді вовка, і звір заспокоївся, а можливо тому, що прийшла незрозуміла впевненість: ми впораємося з цією справою. Та коли я ввійшов в управління, життя здавалось прекрасним.

До першої розмови.

Я приїхав на роботу пізніше за інших, тому не здивувався, коли побачив усіх на своїх місцях. Але те, що Аарон, коли помітив мене, одразу піднявся і підійшов, трохи насторожило. Можливо, з’явились нові новини?

– Альфа, я, звичайно, спробував її не пустити. Але проти шефа піти не вдалось, – Аарон навіть виглядав трохи пониклим.

– Чорт!

Я зірвався і побіг на перший поверх, де в напівпідвальному приміщенні знаходився морг. І чого цій магіанні не сиділось на одному місці? Сказано ж було, щоб не втручалась в цю справу. Так ще й шеф на її боці.

Спустившись на перший поверх, я майже ніс до носа зіткнувся з дівчиною, що виходила з дверей моргу, а за нею слідом йшов шеф. Амелі виглядала блідою, біля нижньої губи був слід стертої крові. Ось хто її просив? Знову ж собі гірше зробила.

Вовк всередині мене лютував і рвався на волю, але я шикнув на нього. Ця справа не стосувалась його. А враховуючи те, що цієї ночі я відпускав його побігати, він повинен бути спокійним. Тоді чого він так біснувався в мені? Я не звертав увагу і знов перевів погляд на дівчину.

– Я ж наказав не лізти в цю справу! – Гаркнув я, схопивши її за плечі і тряхнувши.

І чому я став таким емоційним? Ні, щоб дозволити їй працювати, але щось не давало спокою.

– Я згодилась допомагати в цій справі не тобі, а містеру Джонсону. І це означає, що не ти віддаєш мені накази, – люто відповіла дівчина. – І відпусти мене, і без тебе погано.

Вона вивернулась з моєї хватки і відійшла подалі. Алекс дивився на нашу суперечку зі здивовано піднятою бровою. Ох уж, напевно, запитань не уникнути. Прокляття. Мало мені було невловимого вбивці, так ще й тут проблеми з’явились.

– Вульф, що це означає? – Спитав шеф.

– Ти бачив, в чому полягає її дар? І як їй погано після нього? Та вона ледь на ногах тримається! – гиркнув я і знов подивився в сторону Амелі, яка притулилась до стіни і прикрила очі. – Мені не потрібна така поміч.

Алекс покачав головою.

– Зараз тобі необхідна будь-яка поміч, котру можуть запропонувати. І Амелі єдина, хто згодився працювати тут. Вибору в тебе немає. І вона може допомогти. – Він перевів погляд на неї. – Чи не так, Амелі?

Вона кивнула і розплющила свої золоті очі, подивившись прямо на мене.

– Містере Сноу, якщо не хочете допомоги саме Ви, я можу поговорити з кимось іншим з приводу цієї справи. Ви тільки скажіть, – і в очах промайнуло щось дивне, але я не зміг вловити, що це було, тому подумаємо про це потім.

Я зітхнув і зібрав думки до купи. Залиш Амелі без нагляду, вона, точно влипне кудись, а я буду відчувати себе винним. Але навіть якщо хтось інший буде дивитись за нею, я буду – не ясно, з якої причини, – думати, що вона все ж таки втрапить в якусь історію. Тому вона повинна буди під моїм наглядом. Що ж, з двох бід оберемо меншу.

– Добре, будете звітувати мені... – зітхнув я. – І ось ще що, – я суворо подивився на неї. – Від мне ні на крок не відходити. Будете під моїм наглядом.

Амелі покірно кивнула. Що ж, з однією проблемою розібрались.

– Пішли на наш поверх, розкажете, що побачили в спогадах інших жертв.

Амелі мило посміхнулась Алексу і пішла слідом за мною. А в мене від цієї посмішки всередині все скрутило. Та що зі мною? Може через довгу відсутність жінки в моєму житті? Чи причина в іншому? Але, як би там не було, мені це зовсім не подобалося. Час для такого був зовсім не відповідним. Мені треба думати про справу, а мій організм про інше замислюється.

Ми зайшли на поверх, де базувався мій відділ. Я відчинив перед Амелі двері і почекав, поки вона ввійде в величезну кімнату, в котрій були всі вісім перевертнів моєї команди. Всі вони одразу ж повернулись до нас. Хтось вже бачив дівчину, тому реагували спокійніше, а ті, що побачили вперше, одразу принюхались. Але, через те, що на Амелі все ще висіла купа амулетів, ніхто, нічого не відчув.

– Отже, хлопці, приймайте новеньку. Вона не хоче залишати цю справу, тому залишається під нашим наглядом.

Здається, ці слова її трохи обурили, але нічого, переживе, сама не захотіла їхати додому.

– Амелі, а тепер, я познайомлю тебе з командою. А потім ти розповіси, що побачила в інших жертв, – хлопці вже знали, яким даром вона володіла, тому зовсім не здивувались моїй фразі. Дівчина кивнула, а я почав представляти свою команду. – Це Крейг Томпсон – мій заступник на роботі, та Бета в зграї, – я вказав на друга. Бета привстав зі стільця, показуючи, що це він. Амелі кивнула і я продовжив. – Далі Річ Скотт, – він також підвівся і посміхнувся дівчині і вона відповіла тим же. – Наступні Форд і Алекс Брауни, – я вказав на близнюків, що до цього сиділи за комп’ютером, а коли ми прийшли, встали. Вони були наймолодшими в нашій групі. – Далі Райан Джексон, – я показав рудого перевертня з веселою усмішкою. – Сем Уілсон, – чоловік, котрий потягував каву з величезної чашки. – Далі Аарон Мітчел, – той самий похмурий коп, – його ти мабуть вже бачила, коли увірвалась до моргу з шефом. – І останній Джо Робертс, – ну і він, як завжди, відзначився, підійшовши й поцілувавши Амелі руку.

Амелі сильно зніяковіла, але руку не прибрала, а ось в мені народилось бажання набити морду Джо, що було для мене дуже дивно. Я гиркнув, і він, піднявши руки, відійшов назад.

– А це – Амелі, – сказав я своїй команді, – і вона буде допомагати нам з розслідуванням. – пробурмотів я. А потім пішов до двох вільних стільців. На один посадив дівчину, впав на інший і подивився на неї. – А тепер можеш розказувати, що побачила в спогадах. – Амелі все ще виглядала трохи блідою. – А Сем принесе тобі кави, – я подивився на нього, і перевертень кивнув і пішов до кавоварки.