48. Епілог

Вся обкладена книгами з психоаналізу та прикладної психології, Таша задрімала. На тумбочці ліжка горіла лампа. Годинник показував другу ночі. Дівчина заснула напівлежачи, впустивши голову на м'яку спинку ліжка, і міцно спала. За вікном валив сніг, хоч уже був березень. Він тут же танув на дорогах і дахах, але встигав укутати білим покривалом газони і вдягнути на крони дерев пухнасті шапки.

Останні півроку Таша посилено студіювала підручники, і цього разу ставилася до навчання серйозно: жодних вечірок до упаду та безбаштових подружок. Інвалідне крісло тому всіляко сприяло.

Ректор пішов їй назустріч і дозволив перевестися на інший факультет з нового навчального року без складання додаткових іспитів, а просто по співбесіді, яку Таша блискуче пройшла. Дзвінок від давньої подруги ректора Юлії Синічкіної дуже допоміг. Та й місяці занять із доктором психологічних наук не пройшли даремно. Тим більше, що останні сеанси психотерапевту просто не було чого робити з сяючою і абсолютно задоволеною клієнткою, хоч і в інвалідному візку. Вони просто розмовляли, обговорювали різні теорії та методи психоаналізу. Синічкіна поділилася з майбутньою колегою корисною літературою та підказала, як справити враження на екзаменаційну комісію з відомих викладачів.

Повернення до стін рідної альма матер було морально важким, але Таша впоралася. Допомогло те, що її оточували нові люди, які не знали про її минуле. Погану історію сім'ї Малініних вже встигли забути. Старі подружки давно випарувалися з її оточення, навіть Еля, що протрималася напрочуд довго поруч із Ташею.

Євсей зі своєю Євою дуже підтримували дівчину. А ще Женя. Він, як відданий пес, постійно нагадував про себе і завжди був десь поруч, на підхваті, мало не чергував під Ташиним під'їздом, щоб відвезти її до університету. Потім зустрічав із занять. Таша звикла, що він поруч, і одного разу дозволила більше, ніж просто бути у своєму просторі. Женя був на сьомому небі від щастя. Таша також.

Справи Євсея пішли в гору. Удача посміхалася йому на кожному кроці, і вже за півроку він керував штатом із тридцяти двох людей. Його компанія з організації заходів та урочистостей швидко набирала обертів і зростала. Він встиг організувати кілька крутих вечірок для старих знайомих, а також для пари віп-клієнтів Зоряної Феї (зрозуміло, за її рекомендацією). Але найважливіший захід року ще був попереду! Євсей запропонував коханій одружитися, і та сказала «так»! Прекрасна наречена відразу зайнялася вибором найуспішнішої дати на рік, а Євсей почав готуватися до церемонії, яка, за його словами, неодмінно буде «космічного масштабу». Їхнє весілля має прикрасити каталог весільних послуг його компанії, чим він шалено пишався.

Віра повернулася до активного керівництва своїми салонами, і навіть закінчила курси з водіння і отримала посвідчення водія. Але їздити самостійно вона так і не наважувалась, найнявши собі особистого водія. Через пару місяців засмаглий красень Андрій Іванович з легкою сивиною в шикарній шевелюрі і з доглянутими нігтями став для неї більше, ніж просто водієм... ?Віра розцвіла, а Андрій Іванович попрощався з холостяцьким життям.

Таша, як і раніше, жила з матір'ю, але тепер зовсім не відчувала задушливого контролю з її боку. Віра тепер була зайнята та кохана. Її любові вистачало на всіх, але нікому не було її надто багато.

Таша багато й із задоволенням читала, серйозно плануючи відкрити приватний кабінет психологічної реабілітації. Тепер вона мала мету і сенс жити, навіть незважаючи на неможливість ходити.

Готуючись до чергового семінару, дівчина втратила рахунок часу. Інтерес глушив втому, але очі злипалися. Організм вимикався. Вона заснула, а прокинулася, коли за вікном уже світало. Її розбудило тихе постукування у вікно.

Вона стрепенулась, впустивши на підлогу книгу, і помітила на вікні синичку, яка довбала дзьобиком у скло.

«Не може бути! – подумала вона. – Невже це вісточка від Лізи?».

Серце забилося швидше. Таша обіцяла собі та братові більше ніколи не повертатися у світ усвідомлених снів. Принаймні спеціально.

Дівчина судорожно стала оглядатися на всі боки, витріщатися на годинник, намагатися прочитати текст у книгах, довго вдивлялася, чи не пливе текст. Синичка, тим часом, з цікавістю зазирала у віконце і била дзьобиком.

«Сплю чи не сплю? Залишився один спосіб перевірити напевне». Таша відсмикнула ковдру вбік і спробувала встати. Ноги відірвалися від простирадла, зігнулися в колінах і торкнулися прохолодної підлоги. Вона відчула легке поколювання в пальцях, як буває, коли довго лежиш або сидиш в одному положенні, а потім різко встаєш.

- Вибач, Єво, я не спеціально порушила своє слово, - пробурмотіла вона і втупилася в синицю. – Ну! Чого мовчиш, пташко? Говори, що хотіла!

Синичка, швидко перебираючи ніжками, перейшла на другий бік підвіконня і знову почала чистити дзьобика, тихо постукуючи у вікно: «Тук-тук-тук! Чірік-чірік!» - ледве чутно долинуло крізь подвійний склопакет.

Таша зітхнула і встала з ліжка, потягуючись. Вона так давно не відчувала себе такою високою. Її навіть трохи захитало, а ноги тремтіли від напруження. Але це відчуття – що вона стоїть – було неймовірно приємним. Щось подібне вона відчувала під час тренувань з масажисткою Танею на спеціальному тренажері, але там вона трималася за спеціальні упори, а ноги були міцно зафіксовані важкими пластинами. Заняття у басейні дівчина теж не закинула – просто змінила тренера. Денис обходив її десятою дорогою після інциденту з Інессою. Бідолаха прославився на весь інтернет і отримав догану від керівництва, але роботу йому зберегли. Все-таки поганого піару не буває.

Таша зробила крок і мало не оступилася. Коліно завихляло, і вона дивом устояла.

- Ох, щось важкувато! Давненько я не ходила! Навіть уві сні.

Ще один крок і ноги підкосилися. Таша ледве встигла вхопитися за комп'ютерний стілець, що стояв поруч із ліжком, і з гуркотом бухнулась у нього. Її охопило дивне почуття… Пташка пурхнула з вікна. Таша знову почала дивитися на годинник. Час був той самий. Потім схопила першу-ліпшу книгу. Текст не плив. Все було колишнім. У кімнату прибігла розбуджена шумом Віра.