42.1

Вони швидко проминули сад біля замку, вийшли через ковані ворота, що відчинилися перед господарем угіддя, і поспішили через площу, по вузеньких вуличках у бік річки. Перехожі вітали Аліса, махали йому руками, жінки розсипалися повітряними поцілунками. Таша відчула себе супутницею коронованої особи або суперзірки і теж розпливалася в посмішці і тільки й встигала, що привітно кивати феєрійцям. Спіткнувшись ще кілька разів, Таша, нарешті, згадала, що тепер може творити, і перетворила свої туфлі на височенній шпильці на витончені балетки з такої ж блискучої тканини, як і її сукня. Аліс схвально кивнув, помітивши, що дівчина стала швидшою і маневренішою.

Лише через кілька хвилин вони вже стояли біля воріт добре знайомого Таші будинка.

– Ми на місці! – радісно сказав він.

- Це ж будинок Яри. Не можна було просто перенестися сюди?

- Ти тут була? – здивувався він.

- Так, я намагалася потрапити до неї, але мене схопили та кинули до в'язниці. Як вона допоможе передати послання братові?

- Вона з твого часу! Невже ти не помітила?

- Так... Я помітила щось таке, але... Вона ж не майстер, вона не має сили творити тут... Чому так?

- Яра особлива. Не має значення як, але вона може зв'язатися з твоїми рідними та передати їм повідомлення. Але ти маєш продумати його до дрібниць, щоб вони їй повірили.

– Я хочу зробити це негайно! - Таша благаюче подивилася на Алістера, і той не став їй суперечити.

- Добре, - кивнув він і помахом руки відчинив ворота.

Вони зупинилися біля дверей. Вламуватися в житло провидиці так само безпардонно, як і у двір, Алістер не став, постукавши у двері.

Яра швидко відкрила і стояла на порозі вже у довгому світло-блакитному шовковому халаті. Вона жестом руки запросила гостей увійти.

- Яро, нам треба передати послання рідним Таші.

- Добре. Я зроблю, - покірно погодилася вона і запросила всіх до вітальні.

Будинок Яри був затишним. Тут не було чудернацької розкоші, зате був помітний відмінний смак і стиль господині. Інтер'єр у стилі лофт нагадав Таші її квартиру, яку батько купив їй, коли вони з мамою розлучалися. Тоді він зробив це як подарунок улюбленій дочці, яка самостійно (без його зв'язків) вступила на економічний факультет престижного ВНЗ. Тепер Таша розуміла, що зроблено це було не лише з добрих спонукань, а й щоб насолити Вірі, яка залишилася зовсім одна, ще й без підтримки дітей.

Тоді Таша не думала про це. Вона раділа свободі та незалежності і мало не наступного дня після покупки, втекла від матері в нове житло. Вона й подумати не могла, наскільки Вірі тоді було тяжко. Зате тепер, коли виявилася відрізаною від рідних в іншому світі, усвідомила це з усією скорботою.

Бажання вирватися з-під задушливої ​​опіки мами не давало їй подивитися на ситуацію глибше. Дівчина була впевнена, що батьки розлучаються через нестерпний характер матері – вічно невдоволеної ідеалістки, яка завжди і в усьому нав'язує свою думку. Такою вона бачилася Таші. Наївна дівчина і подумати не могла, що у батька рильце в пушку, що він зраджував Вірі, а прихильність та любов дітей купував дорогими подарунками. А що ще треба було молодій студентці? Далеко не опіка матері. Якщо для Євсея Мирослав встиг побути дбайливим батьком, доки син був малюком, то на Ташу його вже не вистачило. Його бізнес стрімко зростав, він став власником великої меблевої корпорації, і на сім'ю часу особливо не було. Батько не займався вихованням Таші, не виявляв до неї особливих батьківських почуттів, зате давав їй те, що вона хотіла – гроші та свободу, не хвилюючись про те, що розбещує і псує дочку. А на думку дружини йому було вже начхати.

Яра налила гостям кави, яку зварила буквально перед їхнім приходом. Наче відчувала, що будуть гості.

Таша та Аліс сиділи на дивані, спостерігаючи за нею.

- То що й кому треба передати? І, головне, коли? - Яра задумливо глянула на них, а вони на неї.

- Мені треба попередити брата, що я – це не я, а самозванка, яка зайняла моє тіло в усвідомленому сні… А що означає, «коли»?

- Ти думаєш, твій брат повірить, якщо незнайома жінка повідомить йому таке про сестру?

- Він знає про моє захоплення усвідомленими снами і повинен повірити! До того ж Інесса не знає всього про мене! Вона, мабуть, десь проколеться. Ти просто підтвердиш його підозру. Нехай запитає у неї щось із дитинства заради перевірки. Наприклад, у дитинстві він спав із моєю лялькою Барбі до восьми років і думав, що я не знаю. А я знала! Вона точно ухилятиметься від відповіді або збреше, що забула. Але ж не може вона забути все дитинство! Вона точно видасть себе! Або, наприклад, вона не відповість, як звали його перше кохання. Вероніка Живанська! Він нікому в цьому не зізнавався, тільки я знайшла його щоденник і почитувала в таємниці від нього. Ось!

- А раптом Інесса якимось чином дістане цю інформацію та відповість правильно? – втрутився у розмову Аліс.

– Ні, це виключено! Євсей живе окремо і навряд чи зберігає свої дитячі щоденники... А про ляльку він не зацікавлений нікому розповідати. Це лише в наших спогадах!

- Ну, припустимо, він повірить. Але що далі? Що має зробити твій брат? Найняти екзорциста? Помістити самозванку в божевільню або відправити у в'язницю? Ммм? Він ніяк не допоможе тобі, люба! - співчутливо хитаючи головою, сказала ворожка.

– Він може її змусити, натиснути на неї… Щоб вона повернулася до Феєрії, – запропонував свій варіант розвитку подій Аліс.

- Їй легше втекти і все, - парирувала Яра. – Не катувати ж йому її?

- А чому б і ні?! - заперечив Аліс. В його очах спалахнула іскра. Він звів руки долонями вгору. Щиро не розуміючи, у чому проблема.

- Ні, Яра права ... Єва не такий ... Та й Інесса не піддасться, - Таша роздратовано зітхнула і поставила чашку на стіл. – Хай він бодай знає правду і остерігається самозванки… А ще, Яро, передай йому, що я його люблю. І маму також. Я сама винна в тому, що сталося, але зі мною все гаразд.