37. Пророцтво

У кімнаті на Ташу вже чекав Алістер. Дівчина зніяковіло застигла в проході, зсутулившись у сукні, яка була їй незвичною. Але Аліс навіть не глянув у її бік, сухо покликавши із собою.

- Ходімо.

Дівчина пішла за ним. Вони крокували довгим коридором повз закриті кімнати з однаковими дверима. Підбори туфель приглушено стукали по килимовій доріжці, що встеляла їхній шлях. Спустившись широкими мармуровими сходами, вони опинилися в просторому залі з круглим столом по центру. Великі напівкруглі вікна обрамляли приміщення з усіх боків, заливаючи його чарівним яскраво-червоним світлом від заходу сонця.

Біля одного з вікон стояла жінка в приталеному брючному костюмі приємного вершкового відтінку. Виглядала вона по-діловому елегантно та сучасно. Принаймні так здалося Таші. Волосся незнайомки було зібрано в акуратний пучок ззаду. Почувши кроки відвідувачів, вона обернулася. Таша побачила миловидне обличчя, природна краса якого була вміло підкреслена макіяжем.

«Хм… Ти дивися! Не всі тут виглядають, як опудала городні… - зловила себе на думці Таша. - Хто це? Чергова помічниця?»

- Яро, я привів її, - звернувся до незнайомки Аліс.

Таша роззявила рот від подиву.

«Яра? Та сама Яра??»

- Сідай за стіл. - суворо сказала вона здивованій Таші, кивнувши Алісу. Той вийшов із кімнати, залишивши їх наодинці.

- Ви... провидиця? Та сама Яра?

Жінка посміхнулася, поблажливо піднявши акуратну брову.

- Я б не стала так себе називати. Просто ворожка.

- Я намагалася потрапити до вас, але мене схопили і кинули до в'язниці.

- За що?

«Дивно, що Алістер не сказав», - промайнуло в голові у Таші.

- Все складно... Але я не винна! Я просто хочу повернутися до своєї реальності! Ви можете мені допомогти? Благаю вас, Яро!

Жінка уважно розглядала Ташу, сівши перед нею за круглий стіл. Вона мовчки слухала свою відвідувачку, але ніяк не реагувала на її слова. Коли Таша замовкла, ворожка дістала з сумки, що висіла на спинці стільця, коробку, обшиту оксамитом і прикрашену якимись символами, вишитими на ній коштовним камінням та золотими нитками. Таша здивовано дивилася на коробочку, намагаючись розібрати, що на ній зображено, але змогла впізнати лише східний символ сталості, деякі знаки зодіаку та пентаграму.

Яра плавним рухом руки відкрила коробку і витягла з неї колоду карт у замшевому мішечку, якийсь кристал, пахощі та свічки, які відразу запалила, розставивши на столі.

Ворожка взяла карти в руки, ніби зігрівала їх своїм теплом, заплющила очі і зосереджено сиділа так кілька хвилин. Таша уважно за всім спостерігала і боялася навіть ворухнутися. Їй ніколи не гадали на картах Таро, та й взагалі вона обережно ставилася до таких речей. Вона вірила в магію та інші дива, але досить скептично ставилася до людей, які називали себе провидцями, ворожками, магами та екстрасенсами. Але ж це Феєрія! Тут можливо все…

Яра ожила, розплющила очі і стала тасувати колоду, після чого почала розкладати карти на столі по три штуки в три ряди сорочкою вгору.

Таша нервово сковтнула і чекала вердикту ворожки, яка неквапливо відкривала карти одну за одною, і почала говорити. Також плавно та спокійно.

- Я бачу у твоєму минулому Смерть. І Колісницю. З тобою щось трапилося в дорозі. Аварія, можливо… Ти залишилася жива, але хтось загинув… Вежа, що руйнується, – це не лише аварія. Твоє життя різко змінилося.

- Так і було, - приголомшено підтвердила Таша і приготувалася далі слухати.

- У теперішньому у тебе Повішений. Тупик. Ти в безвиході. Заплуталася, зв'язана обставинами і не знаєш, куди рухатися далі. – вона говорила і одночасно постукувала ретельно відманекюреним нігтиком по карті із зображенням зв'язаного та підвішеного за ноги чоловіка. - Трійка мечей показує зраду та біль у тебе на серці. Сімка мечей – обман. Тебе обдурила людина, якій ти довіряла.

- Я підозрюю, що моя… подруга Інесса обманом заманила мене до в'язниці, щоб забрати у мене тіло, поки моя свідомість була заблокована. І я справді зв'язана, - сказала Таша, показуючи ворожці браслет покори на зап'ясті. – І знову ви праві в тому, що я в глухому куті... Що ж мені робити?

Яра кивнула. Трохи подумала і продовжила трактувати карти.

- У майбутньому у тебе Страшний Суд, Туз мечей та Колесо Фортуни…

- І що це значить?

- На тебе чекає переродження. Вихід із ситуації буде різким та несподіваним. Колесо Фортуни – непередбачувана карта. Все може змінитися як на кращий, так і на гірший бік для тебе. Твоя доля вже на порозі, і зараз вона не підвладна тобі.

- Я нічого не розумію... Яро! Я повернусь додому чи ні? - Таша благаюче подивилася на ворожку. Вона вже готова була впасти перед нею на коліна, аби та дала їй ясну і точну відповідь. Але Яра мовчала, дивлячись Таші прямо в очі. Акуратні стрілки підкреслювали виразний котячий погляд, окреслений завитими чорними віями.

- Ти маєш проблеми серйозніші, ніж повернення в тіло, моя люба. У будь-якому разі, ти будеш невільницею як у цьому світі, так і в тому, що в тебе вкрали. Що б ти не робила, ти будеш зв’язана. Твої наміри привели тебе навіть тут у глухий кут. Ти виявилася полонянкою, яка не може вільно пересуватися і в цьому світі. Твій страх та твої думки привели тебе сюди. Ти знайшла Інессу, а не вона тебе. Ти маєш подивитись своєму страху в очі і виконати волю неспокійної душі. Тоді ти здобудеш свободу.

Таша слухала кожне слова Яри, намагаючись зрозуміти, що та каже, але не могла вловити суть.

- Ви так і не відповіли мені щодо повернення... Я не знаю, як мені потрапити до мого світу, як повернутися в своє тіло.

- Я відповіла навіть більше, ніж ти питала, - відрізала Яра і зібрала карти в колоду.

- Дякую вам… - сумно відповіла Таша, розуміючи, що ворожка більше нічого не скаже.