32.1

Інесса прокинулася рано. Вона спала дуже мало, необхідність спати її в принципі не радувала, зате прокидалася у відмінному настрої. Момент пробудження радував її неймовірно! Але неможливість ходити і навіть просто встати без зусиль з ліжка сильно затьмарювали її ейфорію. Її дратували ранкові процедури, які давалися важко. Її дратувало, що прості речі вона не могла зробити сама, як звикла.

Після сніданку треба було поїхати до банку. Щоб зняти гроші з трастового рахунку, необхідно потрапити до центрального відділення, а у незнайомому місті в інвалідному візку зробити це самостійно було б дуже непросто. Довелося просити Євсея.

Інесса намагалася мінімально спілкуватися з новими родичами, щоб уникнути непорозумінь та проколів, тому братові вона вирішила написати повідомлення. Той, напрочуд, швидко відповів і примчав за сестрою майже відразу.

- Навіщо тобі до банку? - спитав він її, коли вони вже їхали в машині.

- Та так... Картку треба продовжити. Термін дії спливає.

- Ну добре…

Далі вони їхали мовчки, але Євсей явно хотів про щось поговорити, не наважуючись завести першим розмову.

- Чому не питаєш про Зоряну Фею? - нарешті, не витримав він.

- А повинна? Чому сам не розповідаєш?

- Просто здивувався, що ти мовчиш… Раніше тебе було б не заткнути у такому питанні. Твій Єва облажався, а ти так швидко перестала знущатись і глузувати? Що з тобою?

- Годі тобі! Ти начебто серйозно був налаштований. Поговорив із нею?

Євсей тяжко зітхнув.

- Я записався до неї на прийом з лівого акаунта.

- На прийом??

- Ну так. Типу мені потрібен докладний гороскоп на всі сфери життя. Вибрав найдорожчу послугу з її прейскуранта.

- Ааа, - розуміюче кивнула Інесса. Вона досі не до кінця розібралася, хто така ця Зоряна Фея і які у них із Євсеєм стосунки. Вона тільки знала про фіаско зі побаченням наосліп і що хлопець, схоже, запал на таємничу незнайомку. Тепер їй стало ще цікавіше. Сама того не бажаючи, дівчина залучилася до історії і вже починала з цікавістю чекати на розв'язку.

- Коротше, вона мене одразу розкусила. Що я – це я.

- І як же? Вона ще й ворожка?

- Ні, начебто... Просто астролог. Чи це пов'язано? Я не сильно знаюся на магії.

- Ні, астрологія ніяк не пов'язана з магією та ворожіннями. Напевно, ти видав себе.

- Я створив ліву сторінку, представився чужим ім'ям, назвав вигадану дату народження. А вона мені відповіла, що в натальній карті багато суперечностей. А потім дописала… Ось… Читай.

Євсей простягнув сестрі телефон із відкритим повідомленням. Дівчина з цікавістю прочитала лист.

- «Якщо ти вважаєш, що я настільки дурна, то наші шляхи, тим паче, не зможуть зійтися». Оце так! А вона не промах! Явно не дурепа.

- Ти це вже говорила. Так... Що мені робити? Як із нею зустрітися? Вона ж не пустить мене на прийом. Я знайшов її офіс, але туди пускають лише за попереднім записом.

– А там в офісі записатися не можна?

- Я намагався! Ресепшеністка посміхнулася, подивилася на мене з жалем і показала моє роздруковане фото з написом великими червоними літерами «Не приймати!». Охоронець, здоровенний такий амбал, відразу попросив звільнити приміщення.

- Ого... Сильно ти зачепив її самолюбство... Ну, відправ їй квіти.

- Посилав! Величезні букети! Розноси з бутербродами з медом, квитки на екскурсію до Чорнобиля…

- Що? Бутерброди? Чорнобиль? Дуже романтично! Ти чи з глузду з’їхав?

- Це ж наші з нею схожості! Забула?

- А, ну так... Точно... То ти її побачив?

- Чекав під її офісом, сподіваючись перехопити, навіть нараду через це тричі переносив. Якось побачив, як із моїм букетом вийшла з кабінету темноволоса дівчина в темних окулярах. Я зрадів, підбіг до неї, а це була якась її клієнтка. З моїми квітами.

- І що, ти так її ніколи не бачив?

- Ні. Я не знаю, як вона виглядає. З її офісу весь час хтось виходить, заходить… Я ж не підходитиму до кожної!

- Знаєш, по-моєму, настав час покинути цю витівку.

- Не можу! Мене ніби торкнуло! Весь час думаю про неї. Яка вона... Хто вона...

- Зачепила не на жарт... Навіть не знаю, що сказати. Насильно милий не будеш.

- Вона була впевнена, що ми ідеально один одному підходимо!

- Панночка явно з характером. Дала тобі шанс, а ти не скористався. Тепер до неї на кривій козі не під'їдеш. До неї потрібен особливий підхід, якщо її навіть бутербродами з медом та Чорнобилем не здивуєш...

Євсей помітно зажурився. Очі згасли. Він здавався таким сумним. Інессі по-людськи стало шкода хлопця. Він хоч і був їй ніким, але все ж таки викликав симпатію.

- Може, вона неспроста ховається від тебе? Може, в її зовнішності є якась вада і після того, як вона побачила твою реакцію на іншу не дуже вродливу дівчину, вона втратила надію тобі сподобатися?

- Маячня! Та не важлива мені її зовнішність! Якщо ми так добре підходимо один одному, то яка різниця, як вона виглядає!

- Це ти зараз так кажеш. Не бачачи її. А раптом розчаруєшся насправді, коли побачиш?

- Не думаю.

- А вона, напевне, думає. Може, й справді краще її не бачити?

- Не бачити... Слухай, а це думка...

Євсей знову поринув у свої роздуми. Вони якраз під'їхали до банку. Сестра попросила його почекати у машині.