27.1

Ранковий туалет виявився непосильним завданням. З п'ятої спроби знайшовши кнопку, яка піднімає сидіння вище, Інесса дісталася зубної щітки. Пересісти на унітаз виявилося ще важче. На щастя, сильні руки не підвели. Інесса відчувала, що незважаючи на всю безпорадність тіла, воно було фізично розвиненим, з гарною розтяжкою та силовими можливостями.

Впоравшись абияк з ранковими процедурами, Інеса з цікавістю дивилася на себе в дзеркалі.

- А я нічого така!

Гарне витягнуте обличчя, великі розкосі очі рідкісного сіро-зеленого відтінку, розкішні довгі кучері. Інесса бачила перед собою Ташу такою самою, якою вона постала перед нею в усвідомлених снах. З такими зовнішніми даними не дивно, що дівчина нічого не подумала змінювати. Тепер це тіло було її. Красиве тіло. Шкода, що знерухомлене. Прихований Ташею параліч геть-чисто зламав усі плани Інесси, але вона вже обмірковувала свої подальші дії.

Десь з-за дверей почувся шум. Хтось прийшов. Дівчина перестала приводити себе в порядок і попрямувала на кухню, кинувши швидкоплинний погляд на хаос, що панував усюди. Її півгодинні збори перетворили абсолютно чисту, прибрану кімнату на царство розкиданих речей. Але зараз було точно не до прибирання.

– Привіт, Ташкенте! Ти, я дивлюсь, уже готова! Зараз швидко снідаємо та їдемо, – діловито заговорив Євсей, знімаючи піджак і вішаючи його на спинку стільця. - У мене о пів на десяту важлива нарада. Батько має приїхати наступного тижня із візитом. Я не можу облажатись.

- Привіт, братику! – відразу знайшлася Інесса, зрозумівши, що це той самий Євсей - брат Таші. Та розповідала, що вони добре спілкуються і дуже люблять один одного, тому ласкаве звернення здалося Інессі тут найбільш доречним. Але, помітивши, здивовану гримасу на обличчі хлопця, дівчина зрозуміла, що помилилася, і вирішила надалі більше мовчати.

- У тебе, я дивлюся, гарний настрій?

- Чи це наслідки ранкового падіння! - вклинилася в розмову дітей Віра.

- А що сталося? – відразу змінивши тон на стурбований поцікавився Євсей.

- Та так ... Поганий сон ... Не турбуйтесь про мене, все добре!

Віра, переглянувшись із сином, похитала головою, але таки змирилася і продовжила займатися прибиранням на кухні, переключивши свою увагу на серіал, що почався після реклами.

Євсей сів за стіл поряд з Ташею і взявся за знищення яєчні з беконом.

- Ти знову літаєш у цих усвідомлених снах? Ось не доведуть вони тебе до добра! Краще б ти лишила це…

Інесса, витріщивши очі на брата, мовчки кивала, боячись знову ляпнути щось зайве. Але згадавши свої цілі, вирішила все-таки обережно вивідати в нього цікаву інформацію.

- Слухай, а ти не пам'ятаєш випадково мій ПІН-код від банківської картки? Втратила десь… Хочу дещо купити.

- Хоч не закачечічу свою?

– Що?

- Ну, ту траву для сну.

- Е-е-е… Ні…

- Це добре! А у паспорті дивилася в обкладинці? Ти ж усе важливе записуєш і кладеш туди.

- Точно! Спасибі! Я й забула зовсім…

- Що ти забула? Може, таки на обстеження треба? - знову вклинилася Віра, як тільки вловила краєм вуха слова про забудькуватість дочки. Вона турбувалася про неї.

- Ні! Все добре! Ой, уже майже десять! Чи не час уже їхати в басейн? Де ця Єва? – вирішила перевести тему розмови Інесса, глянувши миттю на годинник. Віра та Євсей знову переглянулись і подивилися вдвох на Інессу. Та одразу зрозуміла, що знову ляпнула не те. На щастя, Євсей відразу розреготався.

- То ти приколюєшся?! Ну ось! Тепер впізнаю свою сестру!

Віра теж захихотіла і помітно розслабилася. Інессі нічого не залишалося робити, окрім як теж натягнуто посміхатися та кивати. Уся ця сцена нагадувала їй якусь комедію абсурду, мимовільним учасником якої вона виявилася. Потрібно було терміново тікати з цього дурдому. Але як? Якщо ти не можеш навіть йти самостійно.