20. Побачення наосліп

Віра заварила вівсянку і, присипавши кашу свіжими фруктами, накрила на стіл. Але солодкуватий аромат страви та навіть свіжозварена кава зовсім не викликали апетиту. Після двадцятиметрового столу з делікатесами та смаколиками зі сну самотня піала з вівсянкою здавалася Таші дуже гнітючою.

Поколупавшись трохи в каші, дівчина швидко закінчила сніданок, так і не позбувшись відчуття звірячого голоду і нав'язливих думок про роли й шоколадний фонтан.

Вона замкнулася в кімнаті та вже машинально набрала номер Дениса, глянувши на годинник. У нього близько полудня завжди було вікно у розкладі.

- Привіт! Сходімо кудись поїсти... Шалено хочеться ролів ...

- Добре приїжджай. Сама впораєшся?

- Так, зараз Єву попрошу. Може, він мене підкине, щоби швидше було. За двадцять хвилин я в тебе! Наберу, і одразу виходь!

Натхненна Таша швидко дібралася до своєї шафи, витягнувши з неї першу сукню, до якої змогла дістати рука. Паралельно пальці швидко писали повідомлення братові з проханням допомогти їй втекти з дому. Євсей швидко відповів, що скоро під'їде.

Розпустивши довге волосся і підфарбувавши очі, дівчина попрямувала до передпокою.

- Ой, а ти куди? Сьогодні ж Таня прийде! О другій сеанс масажу, забула?

- Я повернуся до другої, - пробурчала Таша, зігнувшись у дугу, щоб натягнути на ноги босоніжки. Розтяжка та відмінна фізична форма їй дуже допомагали у її нинішньому становищі.

– А куди ти? Не хочеш матері повідомити?

- Хочу прогулятись.

- Добре, тоді я з тобою!

Віра спішно почала чепуритися біля дзеркала і поправляти елегантний спортивний костюм, що підкреслював її розкішну фігуру. Хоча «чепурити» було особливо нічого – вона і так виглядала бездоганно. Займатися спортом у такому вигляді було просто неможливо, її костюм був більше схожий на парадно-вихідний, ніж на домашній одяг… Але Віра любила завжди виглядати ідеально. Навіть якщо вона нікуди не збиралася йти з дому, вона обов'язково робила макіяж та зачіску. Майже щоранку до неї приходила Марійка - працівниця одного з найближчих маминих салонів, і допомагала хазяйці мережі наводити марафет.

- Мам! Я хочу сходити з Євою! Пообідати. МОЖНА?! - особливо виділивши слово «можна» інтонацією, Таша невдоволено скривила губи та роздратовано дивилася на матір.

- Ми ж щойно поснідали...

– А я не наїлася!

- Хм ... Сподіваюся, ти пам'ятаєш список заборонених продуктів?

- Пам'ятаю, мамо! Пам'ятаю! Ти ж ні на мить не даєш про нього забути…

Застебнувши, нарешті, босоніжки, Таша відчинила вхідні двері та поспішила вибратися з квартири. Її страшно дратувала мамина манера скрізь пхати свого носа. Видихнувши й заспокоївшись, вона з'їхала вниз, де вже чекав на неї Євсей.

Він, як завжди, поспішав, виглядав стомленим і похмурим. Робота в регіональному офісі батька дуже змінила його. Він став виглядати солідніше, весь час ходити у ділових костюмах, але діловий стиль надав йому не лише серйозності біг-боса, а й з десяток років. Він став похмурим дорослим дядьком. Таша це помітила, але намагалася не акцентувати на цьому увагу. З нею він поводився майже як раніше і в компанії сестри почував себе більш спокійно.

– Ну? Як пройшло побачення із Зоряною Феєю? Красуня вона чи чудовисько?

Євсей пирхнув і скривив кислу міну.

- Ніяк…

- Як так? Невже вона виявилася такою страшною?

Євсей зітхнув і неохоче почав розповідати, дивлячись на дорогу.

- Я прийшов раніше в намічене місце. Сховався за крамничкою, щоб розглянути її спершу, як слід. За десять хвилин я помітив її біля фонтану. У цій сукні…

- Кольору марсала?

- Ну так ... Але на вигляд вона мені здалася не дуже.

– Наскільки «не дуже»?

- Взагалі не дуже, Таша! Ти б бачила її! Вся якась стрьомна, в окулярах… Волосся недоглянуте з відрослим непофарбованим корінням… Жах. Ще й колір цей їй взагалі не личить ... Я, звичайно, теж не Бред Пітт, але на побачення могла б якось хоч примарафетитися ... Коротше, я підійшов до неї перепросив і сказав, що у нас нічого не вийде, вся ця витівка - помилка, і щоб вона мене більше не турбувала.

- Так різко? Навіть імені її не запитав?

- Запитав. Представилася Ганною. Вилупилася на мене у своїх окулярах, як на прокаженого, вислухала мовчки та відійшла одразу вбік. Я навіть здивувався, що вона так швидко здалася. Та й пішов до машини.

- А вона брюнеткою виявилася?

- Хіба що, якщо брудноволосу білявку можна назвати брюнеткою.

- Ну, невже вона настільки жахливо виглядала? Може, ти просто так налаштувався проти неї?

- А ти погортай у галереї фотки! Я ж сфоткав її… Здалеку, правда… Ну, просто глянь! Там і так все зрозуміло!

Таша зайшла до галереї, швидко перегортаючи фотографії з якимись документами.

- Так, так ... Це вона! Ти пропустила.

- Ось це? - Таша тицьнула пальцем у картинку. Якість справді залишала бажати кращого. На зображенні дівчина була розмита, ще й на великій відстані. Але навіть цього вистачило, щоб зрозуміти, як сильно помилився її брат.