19. У страха очі по яблуку…

- Лео, це ти? – ледве дихаючи від напруження, спитала Таша, вдивляючись у темряву.

Чоловік підвівся та обережно підійшов до ґрат, що відокремлювали його крихітну камеру від загального простору. У нього було коротке, але сильно скуйовджене в різні боки темне волосся, така ж чорна густа борідка і чорні очі-«бусини», в яких раптом спалахнула надія на свободу. Одягнений він був у старомодний костюм. З-під довгого піджака виглядали широкі темно-коричневі штани. Навколо правої руки світилося неоново-синє коло, яке не сковувало руху руки, але явно йому заважало. Це, мабуть, і був той самий блокатор наміру.

- Ти від Інесси!? Я знав, що вона не кине мене!

- Так, зараз я зламаю ґрати та створимо навколо нас щит. Інесса руйнує вежу... У нас мало часу.

Таша зусиллям волі намагалася розігнути залізні прути товщиною з її зап'ястя, але нічого не виходило. Тут же пролунав дзвінкий гул сирени. Треба було поспішати. Тоді вона вирішила розплавити залізо, спрямувавши вогняний погляд на ґрати. Зовні чути було гуркіт і крики охорони. Все здавалося таким реальним, що серце вистрибувало з грудей.

«Ну ж бо… Давай! Плався» - думала вона, концентруючись все сильніше. На лобі проступив піт. Лео, як божевільний, бігав по клітці, заламуючи руки. Таша нарешті помітила, як залізні прути почали нагріватись і червоніти. Перший видимий результат надав їй впевненості, і вона з ще більшим зусиллям плавила клітку, згадавши, що настав час подбати та про щит, на створення якого теж міг піти час. Доки прути розпалювалися, починали деформуватися і з шипінням плавитися, Таша уявила, як з підлоги й до самого неба навколо неї та Лео виростає непробивна енергетична стіна, що спалює все, що її торкається.

- Лео, підійди ближче! - Крикнула Таша, хвилюючись, що радіус захисної стіни буде маленьким, і Лео виявиться відрізаним від неї.

Хлопець слухняно підійшов майже впритул до розпалених залізних прутів, від яких йшов жар і випаровування. Ще трохи, і він зміг би вибратися з ув'язнення і приєднатися до Таші, але в темному коридорі почулися кроки та галас охорони.

- Затримати втікача! Не дати їм піти живими! – загін високих чоловіків у обладунках швидко біг прямо на Ташу, прицілюючись у неї якоюсь зброєю, схожою на арбалет. Виття сирени заглушав гуркіт верхніх поверхів вежі, що руйнувалися. Підлога тремтіла під ногами. Таша відчула панічний напад. Клітка розплавилася, і Лео підійшов ближче до своєї рятівниці. Навколо них тільки почав підійматися стовп захисного поля, але воно ще не набрало сили. Один з охоронців, що біг попереду всіх вузьким коридором, уже прицілювався і готувався до пострілу. Ще б секунда, і все було б скінчено, але прямо перед загоном охорони розверзлася величезна тріщина в підлозі товщиною в декілька метрів, що змусило їх відволіктися і відступити. Два високих чоловіки, що бігли першими, ледь не провалилися в ущелину, що утворилася в підлозі, і впали, застопоривши весь загін. Утворилася метушня.

- Убий їх! Змети їх зі шляху! Швидше! - кричав Лео, відчуваючи смертельну небезпеку. Він схопив її за плечі й почав відчайдушно трусити.

Зі стіни впав прожектор, перекинувся, і промінь світла засліпив дівчині очі. Вона раптом згадала різкий поворот за кермом своєї «Мазди», скрегіт гальм, світло фар «Лади», що різко виїхала назустріч. Ноги та руки заціпеніли, серце завмерло, у вухах стояв гуркіт стін, що руйнуються, все навколо тремтіло.

- Швидше, змети їх зі шляху! Вони стрілятимуть! Швидше! - волав Лео, вчепившись руками в Ташу, але вона впала в ступор і нічого не могла зробити.

«Я не хочу вбивати. Я не вбивця», - промайнуло в голові.

Один з охоронців, вставши з колін, направив арбалет прямо на Ташу. Тріщина в підлозі затримала їх, вони не могли рухатися далі через прірву, що утворилася в підлозі, але яма не заважала зброї дістатися до мети. Він вистрілив, і вогненна стріла стрімко летіла Таші просто в груди.

Вона бачила, як пекуче вістря вилетіло з арбалета, але не могла навіть поворухнутися. Лео впав на коліна і накрив голову руками, сподіваючись, що наростальний стовп енергії з підлоги закриє його, а Таша лишилася стояти нерухомо. Прямо на неї, розсікаючи повітря, летіла вогняна куля. Дівчина заплющила очі від жаху, готуючись прийняти удар.