16.1

Таша вже була готова виходити, але Євсей спізнювався. Вона періодично виглядала у вікно в надії побачити білу «Ауді» брата, що під'їжджала до під'їзду.

- Тась, давай я тебе проведу? - запитала Віра, крутячись у дзеркала. Вона підбирала сережки до нового вбрання і поправляла платинові локони, що спадали до плечей. – Я вже одягнена…

Таша тут же уявила, як її мати фліртує з красенем Денисом у холі басейну, і нервово здригнулася.

«Блін, Єво, де ж ти є… Я не винесу мамину балаканину всю дорогу…». І Євсей, як лицар на білому «Ауді», наче почув заклик про допомогу і стрімголов вирулив до під'їзду, наїхавши на тротуар.

- А ось і він! - радісно вигукнула Таша, спішно попрощалася з матір'ю і попрямувала до передпокою, де вже стояло її ненависне інвалідне крісло.

За десять хвилин вони з братом уже були в басейні. Встигли вчасно. Євсей помчав на нараду, яка мала закінчитися до кінця її заняття.

Настрій був чудовий, як і її новий золотистий купальник. Вона вже передчувала, як до неї вийде Денис і назве своєю русалкою, і від цих думок на губах сяяла посмішка.

А ось Денис виявився не таким осяяним, як його клієнтка. Він був засмучений, похмурий і мовчазний. Таша вперше бачила його таким.

- Вітаю. Ходімо. - сухо сказав він, і навіть не подивився не те що на золотистий купальник, а взагалі Таші в обличчя.

- Еммм ... Денисе, ти мені не допоможеш? - здивовано звернулася до нього Таша. Він, здається, навіть геть забув, що вона не може ходити.

- Так, пробач. Звісно…

Він підхопив її на руки та швидко поніс до басейну, не кинувши навіть швидкоплинного погляду на приголомшливе бікіні. Таша напружено обіймала його за плечі й боялася навіть поворухнутися.

Усе тренування Денис на автоматі керував діями дівчини, давав команди, а часом навіть грубо прикрикував на неї. Не розуміючи, у чому причина такої зміни настрою, Таша не витримала і завмерла біля борту басейну, схопившись руками за поручні, і різко перервала вправу.

- Агов, з тобою все гаразд? Я чимось образила тебе?

Денис здригнувся і вмив обличчя водою. Ташіни слова змусили його нарешті подивитися їй у вічі.

- Блін... Вибач мені! Пробач… - він схопився за потилицю, пригладжуючи долонями мокре волосся. – Я сьогодні сам не свій.

- Якщо я можу хоч чимось допомогти. Хоч чимось! Просто скажи ... - Таша усміхнулася, повторивши фразу, яку зовсім недавно сказав він їй на кухні в неї вдома. Денис зрозумів і посміхнувся.

- Мені Маринка зрадила. І сказала, що йде до нього. Вчора.

Таша здивовано округлила очі і зітхнула. Вона чекала будь-якої відповіді, але тільки не такої.

«Це що ж має бути за мужик такий, щоб кинути заради нього Дениса??» - подумала вона і ледве стримала усмішку тріумфу.

- Ого. - видавила дівчина з себе, похитавши головою. - Ти сам дізнався про зраду чи вона зізналася?

- Сама сказала.

Денис занервував і відвів погляд убік, шльопнувши кулаком по воді.

- Знаєш ... Може, закінчимо тренування? Не хочу тебе мучити… Можемо кави попити… Євсей все одно забере мене лише за годину. А я можу побути вільними вухами для тебе… чи жилеткою… Якщо хочеш.

- Побудь моєю русалкою... З вухами та краще без жилетки...

Таша хіхікнула і по-доброму посміхнулася.

Він допоміг їй вибратися з басейну і відніс у свою комірку. Це була невелика кімнатка з диванчиком, письмовим столом із ноутбуком, парою шафок та умивальником у кутку. За невеликою перегородкою стояла душова кабіна. Усадивши дівчину на шкіряний диван, він дістав для неї з шафи чистий рушник і пухнастий білий халат з лейблом спорт-клубу. Поки Денис переодягався в душовій, схвильована Таша насилу стягнула з себе мокрий купальник і закуталася в халат.

– Куди можна покласти мокрі речі? - запитала вона трохи зніяковіло у тренера, що вийшов з душової кабіни, притримуючи рушник на стегнах.

- Давай кину в раковину...

Він відніс бікіні до умивальника у кутку кімнатки та заварив каву. Понишпоривши трохи в шафці, чоловік дістав звідти вазон з печивом і коробку цукерок. Таша миттю побачила, що коробочка була далеко не єдиною на поличці поруч із банками чаю та кави. Помітивши зацікавлений погляд Таші, він відразу пояснив.

- Вдячні клієнтки приносять... А я не їм солодкого. Раніше Маринка їла з чаєм.

- Нічого, я тебе виручу! - пожартувала Таша і потяглася до цукерки.

Денис поспішив піднести їй коробку та плюхнувся поруч на диван.

«А булочки мамині так за обидві щоки лопав… Солодке він не їсть…» - задоволено уплітаючи шоколадну цукерку, подумала Таша. Після плавання у неї завжди був звіриний апетит.

- А ми ж три роки з нею були, - почав похмурим тоном Денис. - Кота думали завести... І тут вона прийшла з роботи й сказала, що йде від мене.

- Так просто? Розлюбила чи як?

- Сказала, що любить іншого більше... А я дурень... І подумати не міг, що всі ці її наради допізна, дівич-вечори у подружок...

- Це так підло і бридко, - скривилася Таша, укладаючи в рот чергову цукерку. - Ну, вона хоча б чесно сказала. Мій хлопець після аварії взагалі мене уникав, не міг знайти сили відверто сказати, що не хоче зі мною більше бути.

- Знаєш, що найдивніше?

Таша запитливо подивилася на нього, відпивши кави з чашки.

- Я навіть не засмутився особливо... Начебто якась частина мене давно цього хотіла.

- Ти ж казав, що любиш її.

- І любив! Але якось за звичкою. А після її слів як обрізало. Усі почуття кудись пішли. Я дивився на неї і думав, що ми чужі люди.

- Може так і було?

Він розглядав Ташін профіль. Маленький гарненький носик, витончено піднесений догори, виразні губи, до яких вона підносила чашку кави, зелені очі з завитими пишними віями.

- Не знаю… Тепер я відчуваю якесь спустошення всередині, але знаєш… Це ще й свобода. Тепер я можу зробити те, що хотів, і не шкодувати про це.

Таша поправила вологе волосся, яке ще більше закрутилося від води та, трохи розпушившись, неслухняно лізло в обличчя. Вона зібрала його, оголивши шию, і раптом відчула погляд Дениса шкірою. Він дивився на неї так пильно, що вона мимоволі почала витирати рота і щоки, хвилюючись, що забруднилася шоколадом. Але все було гаразд.