16. Зоряна фея

Травень приніс у місто нестерпну спеку.

Таша читала «Майстра та Маргариту», сидячи на офісному стільці в одній білизні і обмахувалася журналом. Пульт від кондиціонера лежав високо на полиці, а Віра пішла у справах. Знемагаючи від спеки, дівчина намагалася відволікти себе цікавою книгою та прохолодним лимонадом. Їй хотілося дочитати роман, хоч він уже й не потрібний був для пошуку дороги до Феєрії.

Коли з коридору почувся голос Єви, Таші все ж таки довелося накинути на себе щось. Вона спритно під'їхала до шафи та дістала з шухляди халат.

- Я у вітальні! - крикнула вона братові, якого не бачила майже два тижні, і квапливо запахнула шовковий халатик. Таша була рада йому, як завжди.

- Привіт, - якось незвично похмуро привітав він сестру, зайшовши до вітальні. – Ну і пекло у вас! Хіба тобі не спекотно? – буркнув невдоволено Євсей.

- Я не можу дістати пульт. Мама до салону пішла ... Ти чого такий злий?

Євсей увімкнув кондиціонер, і кімната швидко почала наповнюватися бажаною прохолодою.

- Та так... Дістала мене одна неадекватна...

- Нумо, докладніше…

Таша відклала книгу і зосередила свою увагу на братові, який нервово перебирав у руках смартфон останньої моделі.

- Пише мені в соцмережі метрові повідомлення, що я її ідеальна пара, призначений їй долею і ми повинні бути разом, одружитися і народити купу дітлахів.

- Та ти що! Ха-ха! І чому вона так вирішила?

Таша сплеснула руками від захоплення та здивування, мало не втративши рівновагу і не впавши зі стільця.

- Вона пише, що вона астролог чи щось таке… Мовляв, шукала у соцмережах людину з моєю датою народження з цього регіону. І, загалом, я – ідеальний кандидат, виходить, за якимись там натальними картами… Коротше, маячня якась!

- Ого! Може, хтось приколюється? А? Саня, наприклад? Чи Лєрка?

- Не схоже... І дивний якийсь розіграш. Вона мені весь тиждень пише і благає про зустріч.

- Покажи її фотку!

– Сто відсотків не справжня, як і ім'я! Ось…

Євсей простяг Таші телефон із листуванням. На аватарці була дуже симпатична дівчина з довгими блондинистими кучерями, пухкими губками «качечкою» та блакитними очима. Таша миттю переглянула їхнє листування, не знімаючи з лиця здивування та заінтригованої посмішки.

- Оце так! Фея Зоряна! Це ж треба… Терези в Меркурії, Єво! Ти зобов'язаний з нею одружитися!! - вибухнула реготом дівчина і віддала братові смартфон. Той невдоволено прибрав його в кишеню штанів і нервово заходив по кімнаті, сховавши руки в кишені піджака.

- Не смішно. А раптом вона якась маніячка? Вистежить мене…

- І що? Зґвалтує?

- Ну знаєш, сестричка, всяке буває… За миленькою авкою може ховатися якась психопатка з сокирою напоготові.

- Єво, ну ти даєш! Заблокуй її та й усе!

- Я намагався! Вона пише з нових облікових записів! Просто жах… І наполеглива така, щодня пише мені гороскоп…

- Ну, до речі, пише вона грамотно і переконливо... Не сказати, що якась дурепа...

- Найстрашніше, що її маячня збувається.

Таша здивовано підняла брову і відкрила рота від подиву.

- Та ти що! Наприклад?

Євсей знову дістав з кишені штанів телефон і почав швидко гортати в ньому повідомлення від загадкової Зоряної Феї.

- Ну ось, тиждень тому вона надіслала мені таке: "Євсею, сьогодні твої плани різко поміняються". А далі нісенітниця якась про планети. Так ось... Цього дня я збирався додому. Вже квиток купив на літак. А тато в останній момент призначив мені зустріч і попросив залишитись ще на тиждень.

- Це просто збіг.

- Слухай далі! 24-го числа, у четвер вона надіслала таке: «Євсею! Сьогодні невдалий день для зустрічей із друзями. Завтра можуть виникнути проблеми зі здоров'ям». Того дня я реально мав намір зустрітися з Мишком, він проїздом був у Варшаві.

- І що, скасував зустріч?

- Ще чого! Ні, звичайно… Пішов, добре так посиділи… Напилися…

- Тож, виходить, не справдилося?

- Ти не дослухала... Напилися... Мишко телефон розбив... А я гаманець загубив... А на ранок голова так боліла, що нараду довелося скасувати... Батькові збрехав, що прихворів. - Євсей зморщився і втупився в підлогу, а Таша голосно засміялася.

- Єво, радуйся! У тебе завівся особистий астролог!

- Що мені робити, Ташкенте? Може, й справді зустрітися з нею? А раптом вона потвора якась чи стара, чи потім не відстане від мене?

- Попроси її вислати тобі своє справжнє фото та ім'я.

- Я просив. Вона відповіла, що ім'я назве лише під час зустрічі. І не хоче, щоб я судив її за зовнішністю. Коротше, якась потвора напевне…

Євсей нервово заходив по кімнаті, нарізаючи кола навколо Таші, яка тільки й встигала, що крутитися на стільці.

- Тоді признач їй зустріч у такому місці, яке добре проглядається зі сторони. Нехай візьме із собою якийсь розпізнавальний знак. Ти побачиш її здалеку і вирішиш, йти до неї чи ні.

- Ти геній, Ташкенте! Люблю тебе за світлу твою голову! - він нахилився до неї та смачно поцілував у лоба, стиснувши щоки долонями. Таша відпихнула його руки від обличчя та хмикнула.

- Ще б пак…

- Гаразд, побіжу до регіонального офісу. Справ просто купа! Намагатимуся заскочити на обід завтра і відвезти тебе до басейну.

Євсей поправив піджак, глянув на годинник і пішов до передпокою.

- Я теж тебе люблю ... - тихо сказала Таша йому навздогін, але брат не почув.