10. На липовій алеї

Таша прокинулася вся у сльозах. Їй часто снився той страшний ранок, але в усвідомленому сні все було ще реальніше. Вона розуміла, що могла все змінити, змінити сценарій сну, але чомусь не змогла цього зробити. Вона просто стояла і дивилася. Її підсвідомість завмерла від жаху, як і її ноги застигли й не могли більше ворушитися.

Дівчина вирішила, що більше ні за що не повернеться до того ранку, ні в пам'яті, ні в усвідомленому сні.

Вона продовжувала цілий день перевіряти, сон це чи дійсність. Навіть будильник заводила і кожні пів години проводила тест на реальність – намагалася підвестися. У ці моменти вона була максимально зосереджена і намагалася зробити все свідомо. А не просто заради "галочки".

 Зрозуміло, таку зосередженість помітив Євсей, який останнім часом багато часу проводив із сестрою.

Сьогодні він знову заскочив до рідних на сніданок. Мама випікала булочки, одним оком дивлячись мильну оперу по телевізору. Брат із сестрою балакали, як завжди, між собою, сидячи за столом. Євсей пив каву в очікуванні маминої випічки. У Таші дзеленькнуло чергове нагадування на телефоні: «Я сплю чи ні?», і вона зосереджено випробовувала реальність, знову намагаючись поворухнути нерухомими ногами.

- Ташко, ти якась загадкова стала останнім часом... Мені здалося, що Денис привів тебе до тями, але тепер ти знову частенько підвисаєш.

- Підвисаю?

- Ну так! Весь час на годинник дивишся, оглядаєшся на всі боки й лоб морщиш від напруги… У басейні якось дивно поводилася востаннє. Навіть Денис помітив. До тебе повернувся біль?

- Ні. Я просто…

- Що? Скажи не мовчи! – присунувшись ближче до Таші, змовницьки спитав Євсей, мигцем поглядаючи на матір, щоб зрозуміти, чи не чує та їхньої розмови. Але Віра була захоплена серіалом. Таша теж зиркнула на маму і через кілька секунд заговорила.

- Я просто в ці моменти намагаюся зрозуміти, сплю я чи ні, - Таша вимовила цю фразу і чекала на реакцію брата. Вона й не розраховувала, що той зрозуміє, але їй було цікаво подивитися, як він відреагує на її слова. До того ж дівчині шалено хотілося поділитися з кимось своїм неймовірним досвідом.

- Угу… - хмикнув Євсей, здивовано підняв одну брову і зморщив ніс, намагаючись зрозуміти, розігрує його сестра або за цим ховається щось серйозніше за жарти. - А ти сумніваєшся, чи що?

- Ха-ха… Раніше не сумнівалася, - хмикнула Таша. - Але тільки так можна змусити себе прокинутися уві сні.

Дівчина багатозначно, з усією серйозністю подивилася на брата. Той трохи помовчав і, вдивляючись у її сіро-зелені очі, раптом вигукнув:

- Ташкенте, ти мене вже лякаєш! Ти зараз про що взагалі?

- Про усвідомлені сни. Єво, це найкрутіший досвід у моєму житті! Ти теж можеш спробувати!

- Я зрозумів! Це все та закачечіча твоя. Е-е, ні, я всякий шлак вживати не збираюся ... І тобі час зав'язувати з цим.

- Ні, трава виявилася дурнею. Щоб уві сні зрозуміти, що це сон, потрібно під час неспання привчити свій мозок перевіряти, сон це чи дійсність, роблячи щось неможливе. Тоді коли це станеться уві сні, ти зможеш зрозуміти, що спиш. Розумієш?

– Кхє, кхє… Не дуже.

- Це усвідомлений сон називається! Коли ти можеш керувати своїм сном. Єво, я можу ходити, бігати, бувати скрізь, де заманеться, з ким захочу. Можу тебе вбрати в костюм дівчинки-клоуна і змусити танцювати стриптиз.

- Воу, сестричко, ти цей... Пригальмуй зі своїми фантазіями... Ти що? Ти зараз серйозно все…? Про усвідомлені сни…?

- Серйозніше нікуди. Я дізналася, чому мене кинув Женя.

- Те ж мені відкриття. Бо він мудак! Ось чому.

- Ні. Його змусив батько. Він же відмовився захищати мене в суді, так? Справа була не в термінових поїздках, він відмовився!

Євсей відкинувся на спинку стільця і ​​відвів погляд убік.

- Так і було? Скажи! - Таша наполягала, тиснучи на брата, і вчепилася в його руку. – Скажи!

- Ну… я не в курсі подробиць, але загалом, так… Він відмовив матері і сказав, що ви більше не повинні бачитися з Саріним молодшим.

- Але ж він все одно відвідував мене ...

- Так. Ми не заперечували. Адже це не наше бажання було… Пробач, Таш. Тобі не стало б легше від цієї інформації. Женя все одно не пішов би проти волі тата, - пояснював Євсей. - Так, постривай. Тобі це наснилося, чи що?

- Я говорила з ним у свідомому сні. Ми все прояснили… Я більше не тримаю на нього зла. Це його вибір.

- Я думаю, це просто збіг, рідненька.

Євсей з жалем і любов'ю глянув на сестру, погладив її по плечу. Таша зітхнула і уткнулася в телевізор. Вона й сама до кінця не була впевнена, що це все було по-справжньому. Але щоразу вірила все більше.

«Ні. Це точно був свідомий сон. Єва просто не хоче вірити… Поки що…», - подумала вона.

***

Таша обгорнула ноги пледом, абияк умостилася, нарешті, в ліжку, і взялася за «Майстра і Маргариту». Колись давно вона читала цю книгу, коли ще навчалася у школі, але зовсім забула і сюжет, і героїв, і Патріарші пруди, про які говорила Інесса. Було вже глибоко за північ, очі злипалися, але їй не хотілося втрачати цієї ночі. Вона дуже сподівалася, що зможе знову побачити усвідомлений сон.

«А иностранец окинул взглядом высокие дома, квадратом окаймлявшие пруд, причем заметно стало, что видит это место он впервые и что оно его заинтересовало. Он остановил свой взор на верхних этажах, ослепительно отражающих в стеклах изломанное и навсегда уходящее от Михаила Александровича солнце, затем перевел его вниз, где стекла начали предвечерне темнеть…»[1] - Таша кілька разів перечитувала ці рядки, блукаючи сонним поглядом по рядках але свідомість кудись упливала. Вона знову і знову поверталася до книги, намагаючись сконцентруватися на описі алей і прудів, але все сильніше занурювалася в сон.

[1] Уривок із роману М. Булгакова «Майстер і Маргарита»