7.1

Вдома на тумбочці валявся майже порожній пакетик із калеєю закатечічі.

- Даремно тільки гроші викинула. Звичайне снодійне…

Таша лягла в ліжко і заснула, бажаючи швидше забутись уві сні.

З дрімоти дівчину вирвав телефонний дзвінок. На екрані з'явилася фотографія симпатичного усміхненого хлопця з гарними ямочками на щоках. Дзвонив Женя.

«Дідько! Женя? Я сплю, мабуть! - подумала Таша і тут же спробувала встати з ліжка, щоб зрозуміти, сниться їй це чи ні. Підвестися не вдалося. Це не сон. Вона, як і раніше, у своєму ліжку, в маминій квартирі. Але Женя продовжував дзвонити. Повагавшись ще трохи, вона таки прийняла виклик.

- Привіт ... - хриплим напівсонним голосом відповіла вона.

- Привіт, Ташо. Вибач, що так пізно.

- Краще пізно, ніж ніколи…

- Я знаю, що я не дзвонив довго.

- Довго? Півтора місяця, Женю!

- Слухай, я думаю, нам не варто більше бачитися.

- …

- Все надто складно стало. Вибач мені.

- Я й не сумнівалася, що ми вже не побачимось. Міг уже й не дзвонити.

- Мені потрібно було розставити всі крапки над «і».

- Ну і як? Розставив? Іншу собі знайшов?

- Справа не в цьому, Ташо.

- Просто скажи. Ти любив мене хоч трохи чи тобі потрібно було лише моє бабло та статус?

- Ташо, про що ти! Який статус, яке бабло? Я теж не на смітнику живу, слава богу. Навіщо це все?

- Ні. Просто дай відповідь! Ти любив мене?

- Ну, любив...

- І розлюбив... Так?

- Блін, Ташо! Якого біса я повинен нести на собі цей хрест? Твій хрест? Всі шепотілись у мене за спиною, косилися на мене після тієї історії. Я не можу з тобою бути після того, що ти зробила!

Таша тільки схлипувала у відповідь. Їй більше не було чого додати. Вона почула, що хотіла, тільки не була рада цій відповіді.

- Я більше не дзвонитиму. І ти не дзвони мені, - сказав він наостанок після недовгої паузи.

У трубці залишилася лише тиша. Виклик було завершено.

Таша відкинула телефон і заплакала. Вона плакала не через те, що тепер їх розрив стосунків із Женею стався офіційно. Вона давно попрощалася з ним. Їй було боляче від його слів. Він вважав її чудовиськом, що не заслуговує на нормальне життя.  Так само як і всі довкола. Те, що про скандал забули, було лише її ілюзією. Усі пам'ятають та продовжують її засуджувати.

Знесилена, морально знищена, вся в сльозах, Таша поринула у важкий сон.