7. Сон чи дійсність?

У передбаннику басейну, на диво, було багато народу, і Таша від'їхала на візку трохи далі від проходу, щоб не заважати й менше привертати увагу до своєї персони. Заняття з аквааеробіки тільки закінчилося, і з басейну в роздягальню потяглася верениця жіночок у смішних плавальних шапочках, які захопливо щебетали одна з одною. Наступна година належала лише Таші та Денису, і дівчина чекала цей час з нетерпінням, виглядаючи свого тренера.

Євсей зручно розташувався на дивані, як завжди, потай розглядаючи округлі форми любительок аквааеробіки. Таші здавалося, що він ходив сюди тільки заради цього, адже вона й сама впоралася б.

- Ташенько, ти вже зачекалася, мабуть? Маєш чудовий вигляд! - Денис окинув зацікавленим поглядом свою підопічну в новенькому купальнику і, як завжди, тепло посміхався, демонструючи свої бездоганні зуби.

- Дякую, - зніяковіло промимрила Таша і тут же попливла від одного погляду тренера. Їй досі було ніяково після того усвідомленого сну, в якому вона дозволила собі забагато. Дівчина відчула, як горять її щоки, хоч вона ніколи не червоніла від сорому.

- Ну, тоді підемо?

Денис багатозначно подивився на Ташу, і та раптом завмерла від думки: «А що як це знову сон?»

Ситуація повторилася, і Таша намагалася усвідомити те, що відбувається. Адже у сні все теж здається реальним і правдоподібним. Дівчина подивилася на свої нерухомі ноги і зусиллям волі постаралася підвестися з інвалідного крісла. Денис помітив її напругу і відразу прибрав усмішку з обличчя.

- Все в порядку? Ти готова розпочати заняття?

Засмучена Таша поникла. Ноги так само стояли нерухомо. Вона ворушила ними подумки, вона встала в голові, але не насправді. Реальність не піддавалася її наміру. Це був не сон. А жорстоке «тут і зараз».

- Так, звичайно…

Денис, як пушинку, підхопив її на руки й помчав до басейну.

Заняття було дуже приємним. Таші подобалося ставлення Дениса до неї. Він був такий делікатний, ніжний, тактовний. Вона насолоджувалась кожним його дотиком і ловила себе на думці, що йому теж приємно. Вони багато жартували і багато часу проводили в щільному контакті один з одним.

Наприкінці тренування Денис просто у воді підхопив Ташу на руки, і вони мало не торкнулися одне одного губами.

Ташу кинуло в жар...

"Хай буде, що буде ..." - подумала вона і поцілувала його в губи. Денис здригнувся від несподіваного поцілунку. Після зробленого Таша завмерла в очікуванні його реакції. Здивування на обличчі хлопця відразу с0казало їй, що вона помилилася.

- Вибач, це випадково вийшло...

- Не проси вибачення. Просто я не можу відповісти тобі взаємністю, пробач.

- Звісно! От я дурепа! Про що я тільки думала!

Таші стало ніяково в його обіймах, але їй не було куди подітися. Їй хотілося, щоб Денис якнайшвидше відніс її вже до крісла, але він не поспішав цього робити.

- Ти дуже гарна дівчина, Ташо…

- Але я каліка, я знаю… Давай просто забудемо цей незручний момент.

- Ні! Ти що! Це зовсім не завада! Справа в іншому... У мене є дівчина.

"Ну звичайно! У такого хлопця просто не може не бути дівчини! Боже, яка ж я ідіотка! Це все той безглуздий сон…» - подумала Таша і знову відчула, як горять її щоки від сорому й незручності.

- Вибач. Мені так соромно…

- Забули! Вважатимемо, що ти просто послизнулася і впала прямо мені на губи, - посміхнувся він.

Таша нервово засміялася. Обстава трохи розрядилася.

- А що, таке бувало з тобою?

- Хах, звичайно! Таїсія Миколаївна і не на таке здатна, чи  знаєш... У неї й купальник злітав на щільній гумці під час тренування... Ох, якби жінці не було далеко за шістдесят, Маринка задала б їй таку прочуханку! – зареготав Денис. - Що поробиш? Робота така… Жінкам хочеться уваги.

Таші стало ніяково. Вона відчула себе тією самою Таїсією Миколаївною, яка від безвиході вішається на тренера з плавання, намагаючись встрибнути в останній вагон. Почуття нікчемності та жалю накрило з головою. Денис зрозумів, що сказав щось недоречне, і поспішив виправитись.

- Таш, ти справді дуже і дуже красива! Не шкодуй ні про що. Але я люблю мою Марину.

Таша покірно закивала і посміхнулася, ледве стримуючи сльози. Тренер нарешті опустив її в крісло.

- Ще раз пробач, - тихо сказала Таша. - До побачення…

- До вівторка! - відповів їй Денис і помахав рукою.

«Це ж треба таке, - подумала Таша, - раніше на місці Дениса бувала я. Це МЕНІ доводилося розбивати серця красенів і уникати непотрібних залицянь, а тепер…»

Таша з жахом задумалася про те, що більше ніхто і ніколи її не покохає, що вона залишиться самотньою до кінця свого жалюгідного життя. Залишаючи роздягальню у жахливому настрої, вона знову зачепилась поглядом за своє відбиття у дзеркалі. Їй раптом згадалася одна з рекомендацій, як зрозуміти, що ти спиш. У ній говорилося, що треба довго вдивлятися у своє відбиття у дзеркалі. Уві сні воно почне змінюватися.

Таша розглядала себе.

"Нічого не змінюється. І не зміниться ... », - подумала вона.