5.1

На незнайомці були чорні шкіряні штани та короткий топ із сітчастим напівпрозорим верхом, який підкреслював великі груди та тонку талію. На ногах були грубі високі черевики на шнурівці, що нагадували берці.

Дивна дамочка з'явилася, як з нізвідки, і виглядала дуже зухвало. Довге чорне волосся перемежовувалося з яскраво-рожевими пасмами й тонкими вплетеними косами. Рвана гривка трохи насувалася на очі. З-під неї прозирали широкі акуратно вигнуті брови й великі яскраво-зелені очі. На губах з темно-вишневою помадою застигла іронічна усмішка. Дівчина сиділа навпочепки, звісивши перехрещені руки попереду себе, і спиралася ліктями об коліна.

- Це ж мій сон! Звідки ти взялася? - здивовано запитала Таша, розглядаючи незнайомку. - Зникни!

Таша зморщила лоба, заплющила очі й подумки побажала, щоб непрохана гостя відразу ж забралася геть з її сну. Але коли вона розплющила очі, незнайомка нікуди не поділася. Більше того вона розсміялася і зневажливо закотила очі, нічого не відповідаючи розгубленій Таші.

Дівчина поправила купальник і відсунулася від Дениса, який завмер у німому очікуванні. Мов його поставили на паузу. Не знаючи, що робити, Таша спробувала перенестись із басейну на пустельний пляж, де вже була в минулому своєму сні.

Опинившись там, вона з полегшенням видихнула, відчувши свою самотність. Море тихо шуміло, сонце прагнуло до небокраю, заливаючи хмари яскраво-червоною загравою. Таша стояла боса на мокрому піску в тому ж купальнику. Але варто було їй зробити крок, як по спині пробіг неприємний холодок, і все той же сталевий жіночий голос змусив її обернутися.

- Дурепо, ти куди? Не бійся, я тебе не чіпатиму!

Незнайомка стояла за метр від Таші, піднявши руки долонями вгору, ніби демонструючи, що вона не несе загрози.

- Хто ти й що тобі потрібно?

Таша задкувала маленькими кроками, розгублено оглядаючись на всі боки.

- Мені? Та нічого мені не треба, - жінка знову голосно засміялася, заглушивши шум хвиль і пульсацію думок у голові зляканої Таші. – Я просто мандрівниця. Пересуваюся по нереалізованих варіантах реальності. Це те, що ти називаєш сном. Вистежую таких, як і я, усвідомлених сновидців.

- Я... Я не розумію... Як же це... Мабуть, я сплю...

- Гей, гей, спокійніше, мала! Не панікуй, бо тебе викине зі сну, і ти прокинешся! Розслабся. Ти уві сні, але ти не спиш. Все вірно.

- Тобто ти справжня? Ти теж спиш? Чи не спиш? Нічого не розумію…

- Щось на кшталт цього. Я така сама справжня, як і ти. І ми зараз в однаковому нереальному світі.

- Ти не відповіла, як потрапила сюди до мене у сон!

- Тьху ти! Яка ж ти туга! - вона знову зайшлася дзвінким сміхом. – Це не лише твій сон! Це реальність. Один із можливих варіантів. Ти її не створювала. Вона існує без тебе. Ти що, зовсім нічого не розумієш?

- Ні… Але як? Як ти це робиш?

- Ой, лишенько… Так само як і ти! Ну ти чого? Обличчя простіше, мала!

- Але чому я можу керувати тим, що відбувається, але не можу керувати тобою?

- Ти не керуєш тим, що відбувається, ти переносишся з одного варіанта реальності в інший – той, що найбільше відповідає твоїм бажанням. А я роблю те саме. Просто йду за тобою слідом. Це не важко. Я не належу до цього світу, тому ти не можеш мною керувати, дівчинко!

- Але Денис! Він зник!

- Він просто залишився у своїй реальності, а тут його нема. От і все.

- У мене зараз вибухне мозок... Я нічого не зрозумію. Не збагну, як це вийшло. 

Таша знову запанікувала і відчула лавину думок у себе в голові, але відразу зібралася, згадавши, що може прокинутися.

- Навчи мене прокидатися уві сні спеціально!

Страх перед незнайомкою зник. Вона раптом відчула, що та ніяк не зможе їй нашкодити. Адже це сон! Але ще вона раптом зрозуміла, що це дивовижний шанс.

- А ти не промах! Тільки на трясця мені треба тебе вчити? - жінка склала руки на грудях і скептично вигнула брову.

– Я хочу все зрозуміти! Хочу прокидатися так уві сні частіше, але я не знаю як це робити.

- Ну почитай про усвідомлені сни.

– Де почитати? - Таша дивилася на жінку з широко розплющеними очима та ловила кожне її слово.

- Ну, ти зовсім дурна чи що? В інтернеті! Господи... Як же такій тугенькій на голову вдалося потрапити в усвідомлений сон?.. Я в шоці...

Таша відчула легке запаморочення. Перед очима все попливло, сміх незнайомки шумів у вухах, дихання сперло, серце забилося, як шалене... І Таша прокинулася у своєму ліжку вся спітніла.

За вікном тільки світало. Вона підвелася в ліжку і віддихалася, намагаючись зрозуміти, що з нею щойно сталося.

- Усвідомлені сни? – ніби навздогін запитала Таша у таємничої незнайомки, і тут же потяглася за телефоном. Пальці стали вбивати запит у рядок пошуку.