II - Жіночі надії. Пролог. Продоження.

(про головне)

  -  Якщо станеться кінець світу. От!  Ти себе багато раз про це питала ?Тоді добро має бути попереду, а не позаду. - Андре говорив цілком серйозно.          

  - А якщо ти знаходишся в самому "хвості"... Як ти зрозумієш? Що зло, а що добро?                                         - вона не відводила очей.                                

  - Іноді це важко.                                            

  - Коли ти готував щурів, харчувався ними, консервував. Добро було дуже далеко, але майже кожен день були бійки. Люди стали загартованими. Ми стали боятися не великої катастрофи, не радієвих частин... Ми почали боятися, ненавидіти людей. Ми самі це розпочали. Люди, це завжди ми.              

  - Якби філософія місс Діккенс до чогось призвела, я б усе віддав.              

  - Андре, а це вже зайве - вона відсторонилась.                                        

 Дівчина продовжила :                            

  - Хоча, ти можеш поцілувати мене завтра. Звісно, я тверезою не буду.            

  - А в мене буде ще більше синців - він потер садна, Андре перевів все в  жарт.                                            Тоді боліло, але і зараз теж. Час не лікував, але і вони не віддалялися один від одного. Команда...чи збіговисько щурів?                                                          

   ***                                                              

 Льоду було вдосталь, як і харчів. Порошкові страви, то найсмачніше.              

 Деякі речі потрібно було перенести в старе приміщення. Вона знайде час, потім дослідить усі дані. Просто трохи відпочити і озирнутися назад.                    

 Місс Діккенс перевірила справність телефону. Хвилини минули, але вона без перебоїв змогла надіслати попередження.                                          

 Змотатися туди і назад. Що може статися?                                                      

  - У тебе завжди "стається і йде не так" - Тіл була роздратована.                              

 Звісно, побудь кілька годин з Андре. Пізніше зла стане й на стіну лізтиме.            

 "Андре і його кпини".

 Брюнетка проігнорувала попереджувальні нотки. Сьогодні нормальний день і вона за будь-яку ціну зможе подихати повітрям. Все буде гаразд, а якщо хтось скаже, що вона зламає ногу знов? Дзузьки.          "Батарейка є, ліхтарик (який тепер справний) є. Головне не бігти".                  

 Важко було уявити реакцію хвоста, коли вона з кимось зіткнеться. Хоча вона ж не з ворогом перетинатись буде. Зараз все йде найліпшим чином.      

 "Потрібне світле молоко. Вершків я не роздобуду, але порція молока і кави... Обміняю один з ліхтариків".                                

 Пакет з цукром вона б теж зуміла комусь віддати. Можливо візьме за кілька пакетів маленьке дитяче брязкальце. Дитина буде в захваті, а Андре не дізнається.                                            

 Ця думка її потішила й дійсно прийшлася до вподоби. На душі потепліло, адже Зара не нагорлала.      Сказала, що їй і самій буде корисно посидіти з дитям. Призвичаїтися...              

 Тим паче, що сран фізіотерапія її замахала. Думку, щодо лікувальної фізкультури брюнетка поділяла.      - Головне, що я звільнюсь на декілька хвилин. Зара теж знайде розраду у самотності.                               Бо ж усі усвідомлювали, жінку не тільки замахала фізкультура, але й люди загалом.                                   Стукіт металу. Машина працювала, як людські суглоби повільно... Але зараз все ж набирала обертів.       Полегшення не прийшло, на навкруги нікого не було. Думки місс Діккенс трохи заспокоїлись, стишили свій біг. Краєвид за маленьким вікном змінювався.                                                

 Вона почимчикувала вздовж кімнат, але наштовхнулася на високу тінь.              

 "Хвіст ніколи тебе не залишить. Ти завжди будеш його частиною."                                                  

  - Я дивлюся, розважаєшся? Так захоплено підстрибуєш... Нічого не болить?                                               Сказано було без загрози... от тільки...