та сама перша сигарета

Я завжди заздрила курцям.

Чесною

От зробив затяжку і відразу так спокійно на душі, димно, проблеми і тривоги ховаються за нікотиновим туманом.

Я не курила.

Чому? А хз…

Мені було 30.

Світ поволі божеволів і я разом з ним.

Щось в той момент змінилося. Я сиділа в садку і втикала в небо яке потрохи захоплювала ніч, якісь звуки навкруги. В бардачку точно лежить пачка Мальборо. Запальничка на підвіконні біля кактусів.

Я взяла ту пачку і поперла в лісопосадку, що була за сто метрів від доми. Серце просто випригувало від страху.

Цигарка.

Запах мені сподобався.

Білий фільтр, папірець наповнений тютюном. Її потрібно підпалити. З першого разу воно не загорілося. Друга спроба. Кінчик загорівся, затлів як останні жаринки на дровах. Маленький хвостик диму зʼявився з сигарети, повільно обволік мої пальці, залоскотав носа, граючись торкнувся волосся і  потягнувся в небо. Мене зачарував процес як сигарета тліла, як повільно майже невидиме полумʼя яскраво помаранчевого кольору пожирало цигарку. Дим не викликав ніякої реакції в мені. Я забула, що мала зробити «затяжку».

Вогник опік пальці і я рефлекторно випустила догорівший фільтр цигарки на землю. Зухвало прижала його ногою в кросівку, і ще покрутила туди- сюди, для надійності так сказать. Зірвала з дерева пару листків і загорнула в них свій перший «бичок»вклею у свій щоденник.

Цей раз буде по дорослому. Цигарка номер два.

Її я затисла між губ, чиркать запальничкою так близько до обличчя було капець як страшно. Затяжка. Язик обдало жаром і чимось гірким, цей ком покотився в саму душу. Дихання сперло, ковток повітря було нереально зробити. Поки відкашлювалася так і бачила як сконала тут за борщовиками під деревами. Яка дурна смерть.  Кашель і сльози, а потім, і соплі почали вириватися з мене. Мене трусило, грудна клітка ходила ходуном, руки ніби задеревʼяніли…та нездамся, ще спроба, я повільно піднесла цигарку до губ, зжала її і ніби цілуючи потягнула на себе той жар, він був легким, і з незнайомими нотками.

Я незрозуміла подобається це мені чи ні. Ще одна затяжка. Звернула увагу на пальці, як вони машинально тримають цигарку. Я бачила як інші їх тримають, варіантів не так багато, або літерою V, або притримуючи великим і вказівним пальцем. Це викликало інтерес. Пару раз спробувала по різному, щоб зрозуміти, що подобається мені…

За цими експериментами на вулиці стало ще темніше, пора повертатися додому…

І чого мене занесло сюди? Ніхто ж  не буде бити чи сварити за цю маленьку витівку…

Я повернулася у свій сад. На небі потрохи почали зʼявлятися зірки. Стало смішно. Смішно з себе. Спочатку усмішка, а потім несамовитий регіт вирвався з мене… я сміялася так як ніколи в житті, закривала обличчя руками, а сміх все виривався з мене. Я говорила собі:

«Наталко чим ти займаєшся??? Потрібно доробити звіт, позбирати іграшки, закинути прання».

Та десь там в душі я була щаслива від цієї  витівки…

Мені подобалося як волося пахне димом, і пальці також, в роті ще відчувався смак цигарки.

Доробити звіт і спати.

Спати!