5. Скажи "Оммм"...

Чи часто ти стикаєшся з такою ситуацією: начебто і займаєшся якоюсь важливою справою, але думки весь час десь далеко? Доводиться знову і знову перечитувати сторінку книжки, перепитувати співрозмовника або намагатись з контексту зрозуміти, що саме пропущено, або хапатись за голову і розбиратись з палаючими дедлайнами? Гадаю, що так, бо це абсолютно типовий для людей баг сприйняття. І він з’їдає безліч продуктивного часу, тож давай сьогодні поговоримо про те, як ослабити його вплив, оскільки звернутись до власних програмістів і попросити його виправити в тебе, на жаль, не вийде.

То чому ж ми всі відволікаємось?

Найперше і найочевидніше, що варто усвідомити: наш мозок любить “забивати” на ті справи, які, на його думку, неважливі. Навряд чи ти замрієшся, читаючи захопливий детектив, або на першому побаченні з людиною, яка тобі щиро подобається і розповідає щось справді цікаве. А от при вивченні умовної “шкільної програми” або вислуховуванні чергової виховної лекції від батька чи керівника - запросто. Тому, як ми вже раніше обговорювали, визначення власних пріоритетів і чітке їм слідування дуже важливе.

На другому місці - втома. Так, якщо ти не висипаєшся або занадто довго працюєш (чи то сьогодні - понаднормово, чи то просто ігноруєш необхідність гарної відпустки), тонус мозку знижується і він не здатен довго і продуктивно працювати. Звісно, певний час можна себе підбадьорювати додатковою мотивацією в стилі :”дороблю задачу - куплю собі смачнезний тортик/візьму кілька вихідних/влаштую класне романтичне побачення”, чи що там тебе стимулює жити і працювати. Але далеко на такому топливі не заїдеш і втома візьме своє. Тому не забувай про необхідність фізичного відпочинку. Іноді навіть півгодинний сон замість обідньої перерви або вихід на вулицю на кава-брейк чи на перекур здатен докорінно змінити ситуацію, але якщо проблема хронічна, то без гарної відпустки або навіть принципової зміни зайнятості вона не вирішиться. Тож краще до цього не доводити - в світі є безліч приємних занять, в тому числі і оплачуваних, щоб мучити себе справами-енерговампірами.

Також варто пам’ятати, що швидку втомлюваність можуть провокувати і проблеми зі здоров’ям та незбалансоване харчування. Якщо твоя робота скоріше сидяча і інтелектуальна - приділи більше уваги спорту або хоча б простим прогулянкам. І не забувай про інформаційний детокс: щоб якісно обробляти потрібну тобі інфу, мозок повинен періодично відпочивати від навали абсолютно зайвих особисто для тебе даних.

На третьому місці - особисті проблеми. Якщо в тебе негаразди в особистому житті, в фінансах, з фізичним чи ментальним здоров’ям, дуже важко на чомусь фокусуватись - мозок вважає це набагато нагальнішою проблемою і весь час повертається до думок про неї в намаганнях якось її вирішити.

Я не стверджую, що варто брати відпустку щоразу після сварки з партнером, але якщо ти справді усвідомлюєш, що тобі “не ок” і ти не здатен зараз зосередитись на роботі - то варто це обговорити з керівником. Цілком можливо, що і йому, і тобі буде простіше, якщо ти візьмеш декілька днів відгулу, які відпрацюєш, коли стане краще, а твої поточні справи вирішить хтось з колег у гарному гуморі замість того, щоб потім перероблювати їх за тобою. Так, це не завжди можливо, і іноді такі фокуси можуть навіть призвести до звільнення - але тут вже тобі варто добряче подумати, чи не призведе до звільнення твоя погана робота в такому стані, і чи не заженеш ти себе у ще більшу яму таким чином, і шукати найбільш компромісне рішення. А якщо важко впоратись з ними самостійно, завжди можна обговорити ситуацію з друзями чи з психотерапевтом. Не варто нехтувати цією опцією, вона робить життя набагато простішим.

На четверте місце я б поставила погану організацію роботи. Подумай - можливо, варто прибрати на столі, щоб мозок не звертав увагу на розкидані папери, вимкнути телевізор, який щось бурчить у сусідній кімнаті і мозок поневолі намагається прислухатись, аби отримати потенційно важливу інформацію, або розробити чіткий план дій, розбивши велику задачу на підзадачки? Коли ми беремось за щось глобальне, мозку може бути важко зорієнтуватись, за що хапатись. Тож постав йому задачу не вирішити питання сенсу життя як такого, а придумати план, який призведе до вирішення. Мозок подумає-подумає і резюмує, що для початку варто б визначити сенс життя однієї конкретної людини, потім - спільноти людей, потім - Землі, потім - Галактики. А з однією людиною набагато легше розібратись, тож з цього й почнемо! Чим там, кажете, вона любить займатись?..

Ну і на “почесному” п’ятому місці у нас - природна схильність до виконання роботи в останній момент. Особисто я ладна була б приєднати цю звичку до ментальних проблем, але надто вже багато людей таким страждають і при цьому, наскільки мені відомо, до переліку психічних відхилень її ще не занесли. За особистими відгуками моїх знайомих, що страждають такою дивною схильністю, вони просто фізично не можуть щось робити, якщо це не терміново. Прокрастинують, відволікаються, розважаються. Але коли дедлайни вже палають - тоді вони хапаються за роботу і виконують її, причому швидко і справді якісно. Якщо ти теж з тих людей, хто вивчав білети під час іспитів за одну ніч і при цьому примудрявся стабільно бути відмінником чи хоча б “хорошистом” - це твій кейс. 

Що можна порадити в цьому випадку? Звісно, це добре, якщо в останній момент ти все ж набираєшся необхідної мотивації і якогось містичного драйву для того, щоб зробити останній ривок. Але варто усвідомлювати, що це теж дуже виснажує психіку і постійно жити в такому режимі - не ок. Якщо не вистачає адреналіну і це така спроба заткнути цю діру - можливо, варто зайнятись якимись екстремальними видами спорту. Або, якщо вже тебе все влаштовує і принципово нічого не хочеться змінювати - подбай принаймні про те, щоб час, який ти таким чином економиш, працював на тебе як слід.

Квест п’ятий: візьми ту саму книгу, яку вже вкотре відкладаєш, і прочитай її нарешті до кінця - або викинь у смітник чи видали з електронки. Вчасно закривати гештальти - одна з найважливіших навичок для концентрації.