Перегортаючи частину 9

- Знаєш, Мартіно, - я втомлено присіла на лаву, споглядаючи як хлопці складають реквізит після інтерактивного дитячого свята, влаштовувачами якого виступала моя невеличка святкова агенція «Коза Коляда». – Ніяк не можу збагнути, для чого ти вибрала такий дивний спосіб асиміляції в українське суспільство. Вечірня прибиральниця в рекламній агенції.

Саме Мартіна привела мене до тями в той доленосний вечір, хоча скоріше ніч, напередодні Нового року. Вона ж, дивовижним чином переставши заїкатись, пояснила, що прикрашання конфетті було покладено на денну охоронницю, а у неї терпець увірвався, ось вона й вистрілила, не дочекавшись поки всі співробітники покинуть хол агенції.

Поки я сиділа на стільці для відвідувачів та прикладала до величезної гулі на лобі пакування з морозивом з офісного холодильника, вона швиденько закінчила, та запропонувала провести мене.

Я не змогла відмовитись, тому що почувала себе дещо дезорієнтованою та засмученою.

Іграшка, яка втрапила у лоба, була затиснена в моїй долоні, і я раз по раз кидала на неї погляд, розмірковуючи, чому з голови не йде чоловік у темно-сірому, дещо незвичному костюмі.

Прибиральниця мала українське коріння. І в якийсь момент вирішила пожити на землях предків, покинувши рідних, що вже третє покоління проживали у Канаді. Питання – до мене чи до тебе, дівчина вирішила одноосібно, виявилось, що вона наймала однокімнатну квартиру поблизу офісу.

Ось так, дуже незвично почалась наша співпраця. Бо я їй до ранку розповідала про дивовижний сон, що наснився, поки я була у відключці. Щоправда, про обіцяльника нічого не розповіла, та ще пожалілась про те, що так тих цвіркунів у їх величному вигляді й не побачила.

У нашій агенції п’ятдесят один відсоток належить Мартіні, а сорок дев’ять мені. Мої фантазії, її втілення. І хоча наш офіс облаштувався майже на кінцевій станції метро, зате у нас за п’ять років склався достатньо широкий загал замовників, що передають сарафанним радіо відгуки, та забезпечують сталий попит на наші послуги.

Дні народження, випуски з садочків та молодших класів, новорічні свята, було навіть декілька виїзних заходів. Мої роздуми перервала відповідь партнерки, яка всунула мені в руки велику чашку з її форменим чаєм.

- Мій тато завжди наголошував, що найкраще людські взаємини та моральні цінності навколишніх розкриваються тоді, коли ти знаходишся знизу соціальної драбини.

- А, ну тоді зрозуміло, ти вирішила почати з вечірньої прибиральниці, тому що ті хто затримувався після роботи, не стримували у собі роздратування, та відкривались не з кращого боку. Таким чином ти гартувала власну психіку?

- Так, - пирхнула дівчина, - майже вгадала. Але коли ти мені свої фантазії на кухні до ранку розповідала, я зразу ж вирішила, що є кращі варіанти, як асимілюватись.

- Та й Коза ж ти, Матті! – промовила я звичну примовку, отримавши у відповідь – від Кози Коляди чую!