Рекомендуючи частину 7

- То кажеш, що коза нажалілась Філиду, і тепер ти повинен домовитись про співпрацю з нею, не застосовуючи візуальний контакт?

Тінь наслідного принца задумливо пошкріб підборіддя, згадуючи спілкування під Дівич деревом, та всі ті позитивні емоції, якими обдарувала його запозичена душа. Він згадував весь цей букет, і серце наповнювалось світлом і неймовірною тугою. Це тільки в легендах розповідалось про споріднені душі й відсутність кордонів, у випадку, якщо вони зустрілись врешті решт.

Він навіть помислити не міг, що розмовляв з козою. З ніг збився, розшукуючи першокурсницю, яка влучила у саме серце.

- А ти їй запропонуй щось на обмін, - нарешті він повернувся з роздумів про втрачене щастя, вслухаючись в лайку принца.

- Що саме я можу запропонувати козі на обмін? – скипів принц.

- Ти б краще її, як запозичену душу представляв, бо тільки з козою у тебе співпраці не вийде. Бо сама дівчина з твариною себе не асоціює.

- Краще б щось дієве запропонував, а не нотації читав. Знаєш скільки мені всього вислухати довелось?

- Здогадуюсь.  Добре, давай-но я тобі скажу, щоб запропонував їй я.

- Та кажи вже, бо в мене все одно ні однієї ідеї вже не залишилось, як цю хитру бестію на контакт виманити.

- Я б запросив її на свято зоряного року.

- Що? Козу??? Та ти  зовсім здурів!

- Ось бачиш, ти знову думаєш, що вона коза!

- Навіть, якщо я складу залік, домовившись з козою, тьху, з душею про такий обмін, їй ніхто не дозволить залишитись.

- Як я зрозумів, з душею підписали договір, і якщо якась з умов не буде виконана, то він залишиться відкритим.

- Ти хочеш сказати, що цікавість спрацює?

- Можеш спробувати, більше ж у тебе варіантів нема!

Коляд, коляд, коляда!

Я у баби не одна,

Коляд, коляд, колядниця,
Буду їсти печериці,

Буду пити лимонад,

Та лякати всіх дівчат!

Наслідний принц схопився за голову, та з острахом втупився у підстрибування зарахованого заліку.

Я Коза Коляда,

Вмію надихати,

Вчасно наставляти,

Хто дарує намистинку,

Той отримає п’ятірку!
«Неперевершено» - надіслав він власне відчуття своїй Тіні. З одного боку він повинен був дякувати за слушну пораду, з другого, вже зараз розумів, яким посміховиськом він буде на святі.

Коза обвішалась якимись стрічками, підфарбувала хутро в сріблястий та лавандовий, і передчуваючи розваги стрибала в будинку Філида.

Саме звідсіля її повинен був забрати принц. Він ще раз тяжко зітхнув, розуміючи, що якщо не спрацює запропонована козою ідея, то насміхатись над ним будуть до самого випуску.

Думку про те, щоб не виконати домовленість, принц гнав від себе якомога далі, бо розумів, що така коза в Академії на постійній основі, то ще більший катаклізм, ніж все інше.

- Ну добре, рекомендую тобі не дуже скакати, краще йти з гордо піднятою головою, бо твої роги від хитавиці відпадуть!

Коза завмерла і запитально витріщилась на доглядача парку.

- Чого не знаю, того не знаю, - знизав він плечима, - але якщо взяти до уваги, що вони не твої, а корегування зовнішнього вигляду ілюзії в договорі не було передбачено, то краще дуже високо не стрибай!

Коза кивнула головою, повернулась в сторону принца і повідомила – ну, тоді я готова! Веди!