5.1 Частина «Як добре що ти тут»

«Тіара…» — вимовив я тихо, ледве чутно, і слова вирвалися самі, як сплеск емоцій: «Ти не повіриш… Я тільки що бачив… Настю… з моїм найкращим другом… вони… цілувалися!»

 Вона зупинилася, погляд її став більш уважним, але без осуду. Вона стояла поруч, тихо, просто дозволяючи мені вилити всі емоції. І це було так необхідно. Я відчував, що можу говорити без страху бути осудженим.

 «Я не можу зрозуміти… як вони могли так… я довіряв йому найбільше… і вона… Настя… ми ж планували  піти в університет разом… А тепер усе зруйновано…» — слова виривалися самі, змішуючи гнів і біль, і мені здавалося, що я кричу, хоч і тихо, бо голос заливався тремтінням.

 Тіара мовчала, просто була поруч, а її присутність давала мені дивне відчуття захищеності. Я розповідав про всі деталі свого життя за останні два роки: про плани, дрібниці, що накопичилися за ці два роки, про те, як важко було змиритися з розривом спілкування, про всі свої мрії, які тепер здавалися недосяжними. Я говорив все, щоб тільки не згадувати ту хвилину болі на парковці.

«Моя мрія… університет із Настею… тепер неможливо… і випускний… я навіть не знаю, з ким піду…» — промовляв я, намагаючись знайти розраду, але слова лише підкреслювали моє відчуття самотності.

 Тіара підвелася ближче, легенько торкнулася моєї руки.
«Я розумію, що ми довго не спілкувалися, але… якщо хочеш, я можу піти з тобою на випускний. Тобі буде краще, і ти не будеш сам», — сказала вона тихо, але в її голосі була глибока щирість.

 Я відчув полегшення, немов важкий тягар зник із грудей. Серце трохи заспокоїлося, і я дивився на неї, розуміючи: поруч більше нікого немає, крім неї. Відчуття надії прокинулося всередині.

 Ми довго сиділи на лавці, розмовляючи. Я ділився всім, що відчував протягом останніх двох років: образи, непорозуміння, дрібниці життя, які накопичувалися з часом. Вона слухала уважно, дозволяючи мені виговоритися, не перебиваючи, не даючи порад одразу. Я сміявся й плакав одночасно, а її присутність давала сили і надію.

 Ми говорили про майбутнє, про університети, про маленькі речі, які раніше здавалися неважливими, а тепер набули значення. Ми згадували моменти, коли сміялися разом, планували дрібниці, що приносили радість, і я відчував, що разом можемо подолати будь-які труднощі.

Поступово ми почали повільно рухатися додому. Вулиці були тихі, вечірнє повітря прохолодне. Кожен крок додому відчувався як маленький крок до нового початку. Відчуття відновленого зв’язку з Тіарою було неймовірним — ніби час зупинився, і ми змогли надолужити все, що втратили .Я був радий настільки що зовсім забув про Настю і її зраду. Ми розійшлися з відчуттям повного щастя.

Наступний день настав дуже повільно. Думки з’їдали мене з середини. Сонце світило яскраво, але всередині мене панувала важка напруга. Я пам’ятав усе, що сталося попереднього вечора, але тепер думки були сфокусовані на випускному, на Ті, на тому, що цього разу я не буду один. Її присутність давала відчуття безпеки, і навіть попри всі переживання, я розумів: разом ми зможемо пройти через будь-які труднощі.

Я спостерігав за тим, як Тіара перевіряє свій образ, наче все ще хвилюючись, але вже з усмішкою на обличчі. Її очі світилися, і я відчував теплий прилив радості. Я знав, що разом ми зустрінемо цей день, як початок нового етапу, і ніякі зради чи образи більше не зможуть нас зламати.

Ми вийшли на вулицю, і місто зустріло нас тишею й легким вітерцем. Настя намагалася додзвонитися, але в моєму серці вже був спокій, якого не було два роки і я нізащо не хотів його обривати . Ми з Ті трималися поруч, і цього було достатньо. Я заблокував цих двох не сказавши причину, я не хотів їх бачити мені було достатньо Ті. Весь цей день ми провели разом, ховаючись від парочки зрадників та їли все що попадалось під руку. В цей день я вдягнув свою стару футболку з принтом Шрека і стару кепку, яку ненавиділа Блондинка. Я був дуже щасливий від того що міг робити все, навіть те що мені заборонялось через *імідж, який нав’язувала мені ця стерва. Я був по-справжньому радий. Ті була зі мною і це все що було мені потрібно в ту хвилину.

День пройшов швидко, я повернувся додому в хорошому настої і почав готуватися до завтрашнього Випуску.