Глава 21. Зворотній відлік

Їхні пальці ледь торкнулись. І в ту мить — небо над куполом задрижало. Світло на обрії згасло, мов його вимкнули.

“Порушення ідентифікації.

Неузгоджена пам’ять.

Загроза системі.”

“Почато відлік.”

— 10…

— Що відбувається? — Елла притиснулась до Аліара.

— Нас виявили. Справжніх. За межами оболонки.

— І що буде?

— Нас спробують… стерти.

— 9…

Вони побігли. 

По справжній землі. Під справжнім небом. Навколо — залишки світу, якого вони не знали:

дороги, порослі мохом,

зламані дрони,

бункери, які хтось залишив поспіхом.

Свідчення реальної катастрофи.

— 8…

— Що сталося з Землею?

— Війна. Потім — експеримент.

“Місто пам’яті” мало зберегти людство у спогадах.

— Але ми жили як у пастці!

— Бо систему заблокували.

Пам’ять стала тюрмою. І кожен новий цикл — мука.

— 7…

Аліар відкрив металеву двері.

— Сюди!

Підземний центр. Стара консоль.

Там, де колись працювали інженери Системи.

— Що ти робиш?

— Знайду головну точку ядра.

Якщо введемо себе як “еталонні пам’яті” — система не зможе нас стерти.

— Це небезпечно.

— Весь наш світ — небезпека.

— 6…

Консоль ожила. Слова на екрані — тремтять:

“Ви не авторизовані.”

“Вас не існує.”

“Ваш час — вичерпано.”

— 5…

Елла підійшла до панелі.

Поклала руку.

І система зависла.

— Вона тебе… знає? — прошепотів Аліар.

— Я — її вузол. Її баг. Її шанс.

— 4…

На екрані з’явилось:

 “Запис пам’яті: ЕЛЛА

Збережено у 67 версіях.

Вижила — 1 раз.”

— 3…

— Це наш шанс! — Аліар набрав команди.

— Я введу нас у ядро.

— А тоді?

— Ми станемо новою основою.

— 2…

Елла дихала важко.

— Якщо щось піде не так?

— Тоді нас не буде. Але ми принаймні… не забудемось.

— 1…

Він натиснув.

Світло вибухнуло.

Тиша.

Темрява.

Потім — пульс.

Ти пам’ятаєш.

Ти — не стерта.

Ти — основа.

І він — з тобою.