Глава 11. Перший дотик

Вони мовчали дорогою з підземелля.

Елла все ще відчувала на собі тіні від капсул, у яких дихали “ті, що сплять”. Аліар ішов трохи попереду, але кожні кілька секунд — обертався.

Наче хотів щось сказати. Але… стримував себе.

— Аліар, — обережно озвалась вона.

Він спинився.

Її голос — як дзвін у порожньому храмі.

— Мені потрібно знати. — Її голос тремтів.

— Якщо ти не пам’ятаєш… чому ти мене захищаєш?

Він мовчав.

— Можливо… я справді вигадала все?

Можливо, ці спогади — не мої?

Вона опустила очі. Сльоза покотилась по щоці.

І тоді — він доторкнувся.

Не просто торкнувся — обережно поклав долоню на її щоку, витираючи сльозу великим пальцем.

Її серце зупинилось.

Його очі — стали м’якішими. Глибшими.

— Я не знаю, ким ти була.

Але коли ти плачеш — щось у мені… болить.

Так, ніби я це вже бачив. І не зміг зупинити.

Вона вдихнула глибше.

— У минулому… — почала Елла. — Ти тримав мене так само. Точно так само.

Він не відвів руки.

— Я не пам’ятаю. Але… коли я доторкаюсь до тебе — моє серце поводиться не так, як завжди.

Якось… неправильно. Надто сильно.

— Я можу показати, — прошепотіла вона.

— Якщо ти дозволиш.

Він кивнув.

Вона взяла його за руку. Обома долонями.

Заплющила очі.

І спогад промайнув.

Їхні руки переплетені.

Ніч.

Гуркіт за дверима.

Аліар прикриває її тілом.

Шепоче: “Я не дозволю їм торкнутися тебе.”

Вони тікають.

Вона кричить його ім’я.

Він падає. Кров.

І тиша.

Він різко вирвав руку.

Очі — шоковані. Дихання — важке.

— Що це було?!

— Те, що сталося. Раніше. З нами.

— Це… неможливо.

— Але ж ти відчув?

Він нічого не сказав.

Тільки подивився на неї так, ніби вперше не бачив її — а згадував.

— Аліар… — вона ступила до нього ближче.

— Не треба.

— Чому?

— Бо якщо це правда — я загубив тебе вже одного разу.

А якщо знову…

— Тепер усе по-іншому.

Він подивився вгору. На зірки, що не рухались.

— Ні, Елло. У цьому світі… ніщо не інакше.

Поки ми не зробимо вибір.

І в ту мить вона зрозуміла:

Він боїться не того, що пам’ятає.

А того, що пам’ятає — недостатньо, щоб її врятувати.