РОЗДІЛ 20. Колись…

Ніч на пристані була холодною і тихою, лише ритмічне плескання хвиль і далекий гул міста розрізали темряву. Хлопець сидів на дерев’яному борту, дивлячись у темряву води, і згадував своє дитинство — не легке, сповнене виборів, помилок і боротьби.

Вони з другом познайомилися випадково — двоє підлітків, які шукали своє місце в цьому жорстокому світі. Вступили у банду, де швидко стали “не розлий вода”. Разом вони пройшли через багато: дрібні крадіжки, вуличні сутички, перші справжні битви за виживання.

Та все змінилося того дня, коли палаючий завод перетворив їх життя на вогняний кошмар. Хлопець, поранений чоловіком, лежав на руках друга, відчуваючи, як кров обливає тіло і думки плутаються. За спиною стояв той, хто завдав рани.

— Якщо хочеш це закінчити — візьми пістолет, — холодним голосом промовив він, дивлячись на друга хлопця.

Та той, замість здаватися, прошепотів:

— Тікай. Врятуй себе.

І саме так хлопець зробив — він вистояв, хоч і був переслідуваний, він знайшов сили вийти з палаючого заводу і вижити.

З того моменту почалася його таємна війна проти організації, яка колись була для нього домом, але зрадила його.

Він глибоко вдихнув холодне нічне повітря, підняв голову до зірок і мовчки подумав: “Це тільки початок.”

Ім’я його поки що залишалося у тіні — секрет, який він носив глибоко в собіНіч на пристані була холодною і тихою, лише ритмічне плескання хвиль і далекий гул міста розрізали темряву. Хлопець сидів на дерев’яному борту, дивлячись у темряву води, і згадував своє дитинство — не легке, сповнене виборів, помилок і боротьби.

Вони з другом познайомилися випадково — двоє підлітків, які шукали своє місце в цьому жорстокому світі. Вступили у банду, де швидко стали “не розлий вода”. Разом вони пройшли через багато: дрібні крадіжки, вуличні сутички, перші справжні битви за виживання.

Та все змінилося того дня, коли палаючий завод перетворив їх життя на вогняний кошмар. Хлопець, поранений чоловіком, лежав на руках друга, відчуваючи, як кров обливає тіло і думки плутаються. За спиною стояв той, хто завдав рани.

— Якщо хочеш це закінчити — візьми пістолет, — холодним голосом промовив він, дивлячись на друга хлопця.

Та той, замість здаватися, прошепотів:

— Тікай. Врятуй себе.

І саме так хлопець зробив — він вистояв, хоч і був переслідуваний, він знайшов сили вийти з палаючого заводу і вижити.

З того моменту почалася його таємна війна проти організації, яка колись була для нього домом, але зрадила його.

Він глибоко вдихнув холодне нічне повітря, підняв голову до зірок і мовчки подумав: “Це тільки початок.”

Ім’я його поки що залишалося у тіні — секрет, який він носив глибоко в собі.