13. Фінанси.

-Ви, звичайно, добрий інженер, але щодо фінансів – краще буде, якщо я вам допоможу.

Він сидів у кабінеті Джона. Той самий співробітник фінансового відділу мерії, якого йом нав’язали для роботи над варіантами щодо другої електростанції. Звали його Гас Толлерсон, і, треба віддати йому належне, він добре розумівся на міських фінансах. Гірше було те, що це доручення він сприймав, як дурість, тому що ідею побудувати другу електростанцію вважав недоцільною, і цього не приховував. Ну справді, що може статися із цією монументальною греблею, величезним водосховищем і турбінами, які дають більше енергії, ніж потрібно місту? Джон чув про те, що фінансисти думають зовсім не так, як інженери, але зараз вперше зіткнувся із цим на живому прикладі.

А може, усе пояснювалося тим, що Толлерсон був теж одним з людей комісара Белла. Спочатку Джон запідозрив це, коли той, зустрівши у приймальні Лайонела, привітався із ним, як зі старим добрим знайомим. Кілька вчасно поставлених у розмові питань, - Джон почав відчувати себе поліцейським детективом, - і з’ясувалося, що Гас раніше працював одним з помічників Белла, але його перевели до фінансового відділу. Про причини такого переводу він волів не говорити. Симпатій усе це до нього не додавало.

Найгірше буле те, що вони були дуже схожі зовнішністю. Майже однакові на зріст, худорляві та чорняві, у рисах облич теж було дещо спільне. Правда, Гас був старший роки на чотири, і очі у нього були світло-карі, а у Джона – чорні.

-І чим же саме ви мені допоможете? – Спитав він Толлерсона.

-Для початку – основними напрямками. Це ж не питання техніки, і не питання безпеки. Це питання доцільності і вартості…

Джон вкотре хотів спитати, скільки буде коштувати, якщо місто залишиться без електрики. Але розумів, що це нічого не дасть: Гас просто не вірив у таку можливість. Для нього основним були гроші. А електрика у місті була безкоштовною. Усі звикли до того, що вона просто була у розетках, і ніхто, окрім технічних спеціалістів, не замислювався, звідкіля вона береться, і яким саме чином це відбувається. Для Толлерсона електростанція, яка фінансувалася за рахунок міста, була просто ще одним рядком у переліку видатків, рядком, звичайно, необхідним, але від цього він не ставав більш бажаним.

-Але давайте виходити з того, що другу станцію треба будувати. Хіба не виходячи з цього ми повинні дослідити ці питання? Вам сказали допомогти мені, а не пропонувати нічого не робити, чи не так? – Джон дивився на нього докірливо, а говорив ввічливо, і відчував, що з цією політикою сам стає скоріше актором, аніж інженером. У душі у нього усе кипіло. І справа була не у непоступливості Толлерсона, - він і сам обстоював свою точку зору, коли вважав це за потрібне. Він робив так навіть у Корпусі, хоча там можна було робити це хіба що у якійсь грі. А тут була реальність, і ставки набагато вищі… Але справа була не у цьому. Адже Гас просто не визнавав очевидного. Останнім часом Джон помічав, що його все більше дратують дурні. А може, справа і не в дурості, адже Гас – один з людей Белла, може, саме його послали навмисно… - Не будувати – це рішення можуть ухвалити і мер із комісарами, чи не так? Це усе одно залежить від них, а не від нас. А наше з вами завдання – надати їм якомога більше варіантів. – Із цим Толлерсон сперечатися не міг. Але не здавався.

-Ви уявляєте собі, скільки це буде коштувати? Я навіть не про саме будівництво. Я про вартість енергії, яку нова станція буде виробляти. Будувати її і ставити на консервацію на випадок аварії – безглуздо. До того ж, у цьому випадку її неможливо буде швидко запустити, і якийсь час місто буде все одно без енергії, чи не так? – Виявлялося, що хоч щось про техніку Гас знав. – Але справа навіть не у цьому. Зараз у нас гідроелектростанція. Сама гребля побудована до Великої Пожежі, і ми тільки підтримуємо її стан. Ви це знаєте краще за мене. – Джон кивнув – тут сперечатися не було із чим. – Обладнання поступово ремонтуємо чи замінюємо, але сама сила води не коштує нам нічого. А якщо ми будемо будувати нову станцію, то яку, теплову? Чим топити, скажіть? Вугілля ми не добуваємо. До Великої Пожежі у нас біля міста було дві шахти, але вони давно закинуті: немає достатньо людей, щоб у них працювати. Та це й небезпечна робота, і важка, хто зараз на це погодиться? Ми видобуваємо нафту, і для потреб міста її достатньо. Оскільки опалення у нас електрикою, - все одно надлишок потужності, - то в основному це – паливо для автомобілів. І видобувають стільки, скільки потрібно для переробки на це паливо. Ви ж бували на переробному заводі? – Джон знову кивнув. - Швидко збільшити видобуток неможливо, хоча власники свердловин будуть раді. Тоді нам не буде вистачати палива, і його ціна відразу зросте. Ви самі відразу це відчуєте, тим більше, у вас якраз не дуже економічна машина. А, хоча у вас роз’їздна робота, і бензин оплачує мерія… Але відчують усі інші. Зараз вони ще не розуміють цього, і після вашого виступу по телебаченню стали закидати мера та комісарів зверненнями: а що буде, якщо… А коли стануть витрачати на бензин вдвічі більше, та ще й дефіцит виникне, тоді вони інакше вас будуть згадувати.

-То що, перед цим зробити аварію і таки залишити місто без світла на добу? – посміхнувся Джон. – Щоб ідея будівництва станції стала у людей популярною… Вам не спадало на думку, що я не женуся за популярністю? Я не політик, хоча і змушений приймати до уваги політичні міркування на цій посаді. Я вдячний цьому місту за те, як воно прийняло мене, і коли я бачу потенційну проблему, я просто хочу вирішити її, точніше, не допустити, щоб це дійсно стало проблемою. – Джон бачив, що Толлерсон дивиться на нього із подивом. У його голові не вкладалося, як можна просувати таку ідею без особистої вигоди. До того ж, він не розумів, що після життя у Корпусі Джон вважав своє нинішнє існування дуже комфортним, і йому, насправді, не треба було більше. Хоча деяких заходів для просування своїх винаходів він уже розпочав вживати. – Але я взяв до уваги те, про що ви кажете, містере Толлерсон. – Гас був єдиним з близьких йому за віком, до кого Джон звертався таким чином. Дружніх відносин із ним не передбачалося. – Тому варіант теплової станції і не розглядаю як найперший. – Він дістав з шухляди теку із документами. – Ось, дивіться. Це попередні і технічно можливі варіанти, при цьому наше з вами завдання зараз – прорахувати кожен з них фінансово.