Глава 21.

Коли задзвенів будильник, Ніка вже пів години, як не спала. Вона подивилася на Леся, який солодко спав, розтягнувшись на пів ліжка й закинувши руки за голову. Звук будильника Ніки не справив на нього особливого враження. Він тільки по-дитячому плямкнув своїми до безстидства  красивими губами, повернувся на бік і засопів далі.  

“Спи, спи…. — подумала Ніка. — Поки не почалось.”

Вчора перед сном вона прийнята тверде рішення сьогодні, цього понеділка, зʼясувати точно — вагітна вона чи ні. Треба ж точно знати можна їй курити і вина. Можливо слід вже перейти на здоровий спосіб життя. 

Тож… вирішено — зроблено.

Перед роботою заскочила в аптеку.

— Будь ласка, мʼятну жуйку та… тест на вагітність. 

— Який?

— Найточніший. 

Приїхала в офіс і, навіть не заходячи в кабінет, відразу пішла до вбиральні. Там нікого. 

Відкрила упаковку, уважно прочитала інструкцію, зробила все точно так, як написано. Потім сіла на кришку унітаза й втупилась у прямокутне пластикове віконце.

Спочатку — одна бліда риска, яка за мить стала геть чіткою. 

Спокійно, це просто контрольна лінія. 

Потім друга.  

Спочатку ледь помітна, 

але за декілька нервових вдихів-видихів 

— чітка й однозначна. 

Дві чіткі лінії.

Без шансів на «може помилилось».

Відчуття — як лід і кип’яток одночасно. І що тепер? Сміятися? Плакати? Губи самі прошепотіли: «От і все, пташечко. Дострибалася!»

Ніка вийшла з кабінки, вмилася, подивилася в дзеркало: очі звичайні, обличчя звичайне. Наче нічого не сталося. А воно ж сталося!

Не встигла зайти в кабінет, як в сумочці завібрував телефон. Подивилася — знову Костя. Він сьогодні цілий ранок наярює, хоче зустрітися. Вже забембав своїми дзвінками та повідомленнями. Останніх насипав цілих 7: 

“Будь ласка, пробач за вчора”, 

“Давай поговоримо 🙏”, 

“Я знаю, що поводився, як ідіот. Але мене можна зрозуміти! Просто шок”,

“Будь ласка, візьми слухавку.🙏🙏”

“Давай сьогодні зустрінемось. Де і коли тобі зручно?”

“Ніка, та візьми ж ти слухавку! Я не відчеплюсь.”

“Що за дитячий садочок? Хоч напиши щось”

Вона в котре скинула виклик. 

Зараз прийде повідомлення.

Повідомлення не забарилося: “Я зараз приїду”

— Чорти б тебе забрали, Костя! Тільки тебе не вистачало!

Близько дванадцятої він був у її офісі. Заявився в приймальню з кавою з модної кавʼярні у стаканчику з написом «Пробач! Я більше так не буду!» і тим теплим турботливим поглядом, від якого секретарки завжди тануть. Нова секретарка Ніки теж повелась на це, прямо засяяла, коли побачила його. 

На відміну від Ніки.

— Костя, якого чорта тобі треба?! Я не хочу з тобою розмовляти! Ми вчора про все поговорили. Перестань мене діставати! У мене й без тебе проблем за гланди. 

— Не питання. Просто пообідай зі мною, — відповів він. — І більше ніяких дзвінків. Обіцяю!

— І ніяких повідомлень! — ткнула в нього пальцем Ніка.

— Клянусь! — приклав руку до серця Костя.

— У тебе двадцять хвилин. У мене ще купа справ, — відповіла сухо.

— Як скажеш. То що, в “Каву на двох”? Чи хочеш нормально пообідати?

— Пішли в “Каву…”

Їй завжди тут подобалось. І улюблене місце якраз вільне.

Невеликий, шестикутний столик на двох із темного полірованого дерева. Два м’яких шкіряних крісла карамельного кольору стоять один навпроти одного, спинки глибокі, вигнуті — хочеться в них опуститись і не вставати.

Посеред столу — турецька лампа на бронзовій ніжці. Абажур із мозаїки, зібраний із дрібних скелець — червоних, синіх, помаранчевих, жовтих. Світло від неї тепле, м’яке, розливається по стіні райдужними відблисками, утворюючи маленьке коло затишку. 

Весь куточок виглядає так, ніби створений спеціально для розмови, яку не можна вести гучно — лише пошепки, тільки для двох.

— Латте? — запитав Костя. — І… може, по шматочку чизкейка?

— Мені тільки латте, — відповіла Ніка.

Вона затискала в долонях теплу чашку з кавою, на пінці якої було намальоване ніжне сердечко й слухала Костю.

— Я вчора зірвався, — почав він без прелюдій. — Поводився як останній мудак. Вибач! Я просто був … злегка шокований. Я… — він провів долонею по обличчю. — Буду чесний з тобою, я все ще сподіваюся, що колись ми зможемо бути разом. І коли вчора побачив вас… Одним словом, хочу, щоб ти знала — я завжди буду на твоєму боці. Що б не відбувалося. Що б ти не вирішила.