Глава 16.

— Ну, може воно й на краще. — нарешті  сказав Лесь. — Звісно, по-дурному вийшло, але принаймні кінець постійній брехні.

Ніка мовчала. Лесь підсів до неї ближче, обережно обійняв за плечі. Вона просто поклала голову йому на плече. Якийсь час вони просто сиділи мовчки.

Врешті Лесь сказав:

— І що будем робити? Я так розумію, стати моєю дівчиною… — він зам’явся на мить, — ну, так по-нормальному, ти все одно не захочеш. Бо я ж… 

— Чому ні? — тихо сказала Ніка, перебивши його. Сказала, й сама не повірила, що це сказала.

— Що? — Олекса просто не міг повірити своїм вухам. — Що ти сказала?

— Я так втомилась… — тихо сказала вона. — Мене все це задовбало. Всі ці терзання… муки совісті… типу, весь час щось комусь винна… що там хто подумає. А по факту… я весь час думаю про тебе, хочу тільки тебе… І що? Хєр тобі! Тобто мені.  Це ж треба, щоб ти зійшовся саме з моєю малою! — раптово вихопилось у неї. 

Вона посміхнулася дещо кривою, іронічною посмішкою. Відчувала, як росте й шириться в ній роздратування.

— Не інакше боженько мене за щось карає. Будьте обережні зі своїми бажаннями, чи як там кажуть. Просто хотіла жити своїм життям, без оцього всього… зайвих проблем. Але й без втрати… насолоди життям чи як його сказати. На чуже не зарилась. Жонатиків від сімʼї не забирала… там дітей без батька залишила і все таке… Просто хотіла … Не знаю… Просто спала з красивими хлопцями, коли і як хотіла. Й не за просто так! Готова була платити за це. Й платила! Немалі гроші! А отримала… те, що отримала. Й отака хєрня! Піду, покурю.

Він різко схопив її за руку, коли вона підвелась.

— Й це все? Це все, про що ти зараз думаєш? Хотіла спокійно спати з красивим хлопчиком, а тут — така неприємність — він зустрічається з твоєю рідною сестрою. 

— Не біси мене! Це все, що ти почув? Я люблю тебе дебіла! Коли жінка каже, що думає лише про тебе і хоче тільки тебе — це воно і є. Це краще всяких там “Я тебе кохаю!” і “Я — тільки твоя”. Відпусти, мені треба закурити. Хочеш, пішли разом.

Він не відпустив. Навпаки, потягнув до себе. Вона ледь втримала ковдру так різко це сталося. Мить — і вона у нього на колінах. Він відразу цілує. Його губи — гарячі та жадібні, її — ніжні та надчуттєві. Їх злиття — вибух довершеної насолоди, з тих поцілунків, які абсолютно ідеальні. Коли настільки приємно, що забуваєш про все у цьому світі, розчиняєшся в моменті. Це те, що сучасні люди часто називають нірваною — стан повного блаженства та спокою або як пише книжка: “Блаженний стан відстороненості від життя, звільнення від життєвих турбот і прагнень.” Це коли хочеться лише пити дихання один одного й просто танути у відчутті ніжності та близькості, якоїсь геть особливої спорідненості між вами.

Попри абсолютний магнетизм моменту нірвана не може тривати довго між оголеною жінкою, закутаною у ковдру та молодим красенем 22-х років. Потяг тіла все зіпсує. 

Коли він зміг говорити, запитав:

— Все ще хочеш закурити?

— Пізніше, — видихнула вона.

Взяла його обличчя в долоні — ковдра звісно відразу впала до його ніг — і припала до нього з усією довго стримуваною пристрастю. Руки рвали наскоро накинуту сорочку, аби добратися до так добре знаного сильного пружнього тіла, торкнутися до ідеальних чоловічих грудей. Все, на чому вона могла зосередитись — це тепло його тіла, збитий ритм серця і хапливе гаряче дихання.  

Він наче не міг до кінця повірити своєму щастю. Він з тією, кого в глибині душі вважав майже відьмою, що повністю заволоділа ним — і тілом, і душею. Вона сказала, що буде з ним. Буде з ним! З ним, хто завжди був лише брудною таємницею, яку вона так ретельно приховувала від усіх. Її дотики, її погляди, її тіло, що буквально тануло під його пальцями й палкими поцілунками шалено заводили його. Вперше він не почувався іграшкою,  якій треба доводити, що вона жива й теж щось відчуває. Думки плутались і врешті просто зникли. Лишилися лише бажання. Бажання, які лоскочуть зсередини, мучать нестерпною важкістю внизу живота, провокують на безумства. Коли зробиш, що завгодно, щоб вгамувати їх.

Коли вони — виснажені, спітнілі, але щасливі — лежали поруч та намагалися вгамувати серцебиття і дихання, світ за вікном уже світлішав.

Ніка притулилася до Леся, відчуваючи, як його долоня повільно гладить її волосся. Лежала й просто слухала, як він дихає.
Не хотіла думати взагалі ні про що.
Завтра буде завтра.
А зараз — нарешті спокій.

Він торкнувся її волосся, легко, як торкаються до чогось святого.
— Як ти?
— Не повіриш… — вона посміхнулась, не відкриваючи очей, — мені добре. Просто добре. Вперше за ду-у-же довго.

Він мовчав, просто гладив її волосся, час від часу цілував десь у маківку. 

— Ти ж не злякаєшся й не забереш свої слова назад? — раптом сказав він.

— Ти про що? — не зрозуміла вона.

— Про те, що тепер ти — моя… моя дівчина.

Вона мовчала так довго, що він встиг злякатися.

— Чому мовчиш? Просто психонула?

Ніка раптом відірвалася від його боку, піднялась на ліктях, зазирнула йому в очі й сказала:

— Гадаю, тобі краще переїхати до мене. Не бачу змісту далі платити за ту квартиру. Що думаєш?