Глава 14.

Це вперше вони так відверто заговорили про кохання. Ніколи раніше це слово не звучало між ними. Й це тривожило кров і змушувало обох злегка ніяковіти. 

Обоє стовідсотково не були готові відповідати на це, здавалося б, не дуже складне запитання.

Але Лесь все ж спробував. Він нахилився й просто поцілував ніжні жіночі вуста. Поцілував так, як тільки він вміє — трепетно й власницьки водночас. 

Його поцілунки завжди зачаровували її, робили безвольною та м’якою. Ніка водночас любила й ненавиділа ці миті. Вона ненавиділа відчуття втрати контролю над своїм тілом, неважливо з якої причини: чи то забагато алкоголю в крові, чи то його губи торкаються її (останнє, звісно, в пріоритеті).

Його губи пестили її повільно, надто ніжно, майже невагомо. Але навіть цього було достатньо. Ніка завмерла, відчуваючи, як хвиля тепла розливається тілом, а в голові паморочиться. 

Тепло його дихання змішалося з її власним, і її пальці мимоволі ослабили хватку на рушнику. Тканина впала до ніг, залишаючи її оголеною перед ним — у буквальному й емоційному сенсі. 

Вона відчула, як пекучий рум’янець розлився щоками та шиєю, але замість того, щоб відступити, вона зробила крок уперед. 

Його руки торкнулися її плечей, спершу обережно, наче боячись, що вона передумає, а потім міцніше, впевненіше. Він притягнув її до себе, притискаючи її тіло до свого. Ніка відчула, як жар його тіла змішується з її власним, і це запалювало її зсередини.

Її пальці самі собою знайшли його сорочку й судомно впилися в неї, відчуваючи під тонкою тканиною гарячу міць. 

Його красиві рельєфні груди здіймалися ритмічно, але цей ритм ставав все хаотичнішим.

Лесь піймав себе на тому, що кожен вдих дається йому ой, як нелегко. Подихи ставали все більш уривчасті, нерівні, інколи здавлені. Повітря, яке він вдихав, здавалося гарячим, наповненим її ароматом, її присутністю і ледь не обпікало легені.

Від його дихання здавалося, що саме повітря між ними стає густішим, насиченішим, а кожен видих сповнює простір невидимою, але відчутною енергією. Це дихання, як дзеркало, відображало його бажання, яке він стримувати більше не міг, та й не хотів.

Серце Ніки калатало так гучно, що здавалося, він міг його чути. Вона притягнула його ближче, дозволяючи рукам обвити сильну чоловічу шию. Вона не могла більше боротися із тим, що розривало її зсередини. Її бажання і почуття вирвалися назовні, знищуючи всі вагання.

Лесь продовжував цілувати її — все глибше, впевненіше. Його руки ковзнули вниз по її спині, змушуючи її тремтіти.

Ніка буквально втратила відчуття реальності. Вона відчула, як його дотики спалюють її, як такі жадані губи залишають гарячий слід на її шкірі. 

Лесь ненадовго відпустив її та швидкими різкими рухами зняв з себе куртку.

Їхні губи знову злилися в гарячому поцілунку, який змивав усі слова, усі сумніви й всі питання, що залишалися між ними. Лесь обійняв її міцніше, потім легко підхопив на руки тендітне жіноче тіло, що реально тремтіло у передчутті.  

Вона обвила його шию руками й міцно притислась до нього, дозволяючи собі зануритися в цей момент, забувши про все інше.

Декілька його кроків у тумані ніжності та нестримних пестощів, коли кожен дотик, кожен погляд здавався водночас болючим і цілющим, й вони біля ліжка. Ніка відчувала, як її тіло відповідає на кожен його рух, кожен подих, як хвилі насолоди переповнюють її, змушуючи забути, де вона і хто.

Ця мить була їхньою втечею та водночас їхнім прихистком, де не було місця для реальності, зради, докорів совісті чи думок про інших. Тут були лише вони двоє — дві душі, які шукали одне одного у світі, який був надто складним, щоб зрозуміти.

Кожна секунда була наповнена тією напругою, що виникає між двома людьми, які занадто довго чекали цього моменту.

Лесь обережно посадив її на край ліжка, розвів ноги й опустився перед нею на коліна. 

Її пальці тремтіли, коли вона ґудзик за ґудзиком розстібала його сорочку, відчуваючи під руками ніжність та силу його рідного тіла.

Далі все було у суцільному тумані.

Він цілує їй… вушко, шию… ніжно прикушує нижню губу, пестить тіло.

Ніка затремтіла від збудження, коли він накрив долонею її груди. Легкий стогін, подібний подиху вітру, зірвався з її губ прямо йому в губи, коли його пальці обхопили вершину її грудей.

— Нарешті. Я просто божеволію від тебе, Ніко, — зізнається він, торкаючись губами її шиї. 

Його голос тихий, але такий справжній. В ньому стільки непідробної пристрасті. Це ще сильніше збуджує її.

- Я теж. Щодня думала про тебе, — раптово для самої себе говорить Ніка. 

Лесь посміхається і треться кінчиком носа об її носик, дивиться у потемнілі від бажання очі. Ніка бере його обличчя у свої долоні, жадібно припадає до його вуст, запускає пальці у волосся. Світ навколо наче заливає сірчаною кислотою і реальність, повільно танучи, зникає. Залишаються лише його губи, ніжність його шкіри під пальцями та його тепле збите дихання.

Він відповідає на поцілунок, спрагло насолоджується її губами та язиком. Його руки гладять її тіло, а її пестять його, обпікаючи шкіру.