Глава 6.

— Це  не компроміс, це твоє пʼяне марення, — перебила хлопця Ніка. — Якого тільки ти так набрався?

— Набрався, бо мені хєрово. Я ж тобі вчора сказав, що не можу перестати думати про тебе. Й це дуже псує мені життя. Я хочу хоч якось прийти до норми.

— Ти вважаєш це нормальним? Для тебе нормально спати з сестрою своєї дівчини? 

— А ти вважаєш нормальним трахати інших й уявляти при цьому один одного? Я вважаю геть ненормальним, але не можу це змінити. Я не можу! Я це чесно визнаю. У мене так. Можливо у тебе по іншому. Але щось сумніваюсь. Особливо після вчорашнього. І я чесно визнаю перед своєю совістю — коли я трахаю твою сестру, я думаю про тебе. Завжди.  Не в плані, що вона — це ти, а в плані, що я хочу тебе. Тільки тебе. І я не розумію твою моралістичну позу зараз. Раніше тебе ніяк не зупиняло, що в мене може бути дівчина. Аби тільки не впала “якість”, — показав уявні лапки він. — Тобі було байдуже, що ти можеш зробити якійсь іншій дівчині боляче. А коли ця дівчина — твоя сестра, ти раптом згадала про мораль. А яка власне різниця. І ти, і я: ми обоє погрузли в гріху. Ми вже нещирі й нечесні. … І нещасні. 

Ніка слухала його пʼяне базікання, як в прострації. Вона ніяк не могла зібрати свої думки докупи. 

Олекса допив усе, що було в склянці, поставив її на тумбу біля ліжка, втомлено поглянув на ліжко (йому дико хотілося завалитися на мʼякі простирадла й просто вирубитись) й несподівано для самого себе сказав: 

— Знаєш… Інколи я так ненавиджу тебе. Ти зруйнувала мене. Я вже не знаю, що правильно, а що ні. Я… загубився… втратив себе… Через тебе. Ти — моє прокляття. Ти не даєш мені, й своїй сестрі доречі теж, бути щасливими. Ти — наше спільне прокляття. Відьма, що заволоділа мною. Можливо це мине. Можливо треба перетерпіти. Але я не можу.

Олекса говорив геть втомленим безбарвним голосом. Він поглянув на Ніку змученим затуманеним поглядом і сказав:

— Добре. Зараз можеш не відповідати. Мою пропозицію ти почула, як мене знайти — знаєш. Я піду. Пальне скінчилося. Відчуваю, зараз вирублюсь.

Й хлопець просто пішов до виходу. Його хода була геть не схожа на його звичайну впевнену ходу. Коли він нахилився за кросівками, поточився й мало не впав.

— Почекай! — почув він за спиною голос Ніки.  

Він повернувся до неї й завмер в очікуванні.

Ніка підійшла зовсім близько, взяла його за руку й повела назад в спальню.

— Вибач, пташечко, я зараз  не в найкращій формі. 

— Помовчи.

— О, приємно, що ти в мене віриш. Але боюсь якість буде не дуже. 

Ніка тільки посміхнулася у відповідь. Вони вже були в спальні. Вона стала перед ним, взялась кінчиками пальців за бігунок блискавки та повільно потягнула вниз, розстібаючи його худі. Акуратно стягнула рукава, зняла та кинула худі на крісло. Її вправні руки взялися за пряжку ременя. 

Олекса мовчки, мов зачарований, спостерігав за її діями. 

Вона розстібнула його джинси й потягнула їх донизу. 

— Ніко, — ледь простогнав хлопець її імʼя. — Ти говориш мені "так"?

Вона мовчки легенько штовхнула його в плечі, змушуючи впасти на ліжко. Взялась за низ штанин та потягнула джинси донизу, знімаючи. 

— Лягай зручніше, — мʼяко сказала вона.

Олекса припіднявся й перебрався трохи вище, зручно вмостивши голову на подушці. Ніка підійшла й турботлива вкрила його ковдрою.

— Спи, мій любий нещасний грішнику.

— Ти серйозно? — усміхнувся він легкою напівусмішкою. Подивився на неї сонним пʼяними очима й запитав:

— Полежиш зі мною трохи?

— Мені вже треба збиратися на роботу.

— Будь ласка. Зовсім трохи.

Ніка повагалась секунду, але все ж прилягла поруч. Він поглянув їй в прямо в очі. Щось було в його погляді, що змусило її внутрішньо здригнутися. Здригнутися від усвідомлення того, наскільки сильно він чіпляє її. Таких гострих несамовитих почуттів, як з ним, вона не переживала ні з ким. Вона буквально задихалась від ніжності, коли дивилася зараз в його пʼяні нахабні очі. Й це видавалося їй дуже дивним, майже протиприроднім.

Олекса простягнув руку й ніжно доторкнувся до її обличчя.

— Що ж ти робиш зі мною? — ледь чутно сказав він. — Ти ніколи мене не відпустиш? Це тепер назавжди? 

— Спи, — тихо відповіла йому дівчина. — Закривай очі. 

Хлопець підкорився. Його очі закрилися наче самі собою. Рука, що пестила її обличчя безвольно впала на простирадло. Він відразу заснув.