Глава 5.

Ніка мовчки прибрала від нього руки й відійшла в глиб квартири, пропускаючи хлопця всередину. 

Олекса зайшов, скинув кросівки й пішов на кухню: 

— Маєш щось випити?

Ніка йшла за ним й просто не могла відвести погляд від його широкої спини, спокусливо обтягнутої легким флісовим пуловером точно по фігурі. 

— А тобі не досить? — відповіла вона. 

— Досить, але ще каплюта не завадить. 

— А я думаю, буде зайвим.

Він зупиняється посеред кухні, дивиться на неї дивним бентежним поглядом і каже:

— Ти б накинула щось на себе. Дрижиш вся. Мабуть, змерзла. Я тут сам розберусь.

Олекса зі знанням справи підходить до прихованої полиці, де у Ніки стоїть алкоголь, легко натискає на поверхню й полиця повільно виїздить. 

“Ну, звісно! — пхикає про себе Ніка. — Як у себе вдома!” 

— Ти щось будеш? — кидає Олекса через плече.

— Ні, — сухо відрізала Ніка, розвернулась й пішла в спальню за халатом.

Деякий час вона просто стояла в спальні й нервово мʼяла в руках халат. 

Він тут, так близько… Наче продовження її сну. Його присутність змушувала її неабияк нервувати. Кров стугоніла у скронях, а руки дрібно тремтіли й геть не від холоду. Зараз її навпаки кинуло в жар.

— Вдягни вже той клятий халат, не провокуй мене,  — раптом чує за спиною. 

Ніка різко повернулась. Олекса стояв у дверях спальні з келихом в руках. Вона швидко накинула халат на плечі й туго затягнула його на собі.

— Так краще. Дякую.

Він не зайшов у кімнату, лишився стояти, де стояв, лише обіперся об дверну коробку. Стояти йому було явно важкувато. 

— Ти що дійсно повернувся до Тимура? 

Чомусь це було першим, що вихопилось у Ніки.

— А якщо й так? — абсолютно спокійно відреагував він. — Що, хочеш замовити мене? Так я вже тут. Навіщо нам посередники. Дорожче вийде. 

— Ти можеш просто відповісти на питання? Це так?

— Ні, — коротко відповів він.

— То й як ти заробляєш?

— Будь така любʼязна, вимкни к хєрам собачим режим турботливої матусі. Бісить! — різко відреагував він. Кинув на неї швидкий обпікаючий погляд і додав спокійніше: — Вибач.

— ОК. То й якого ти приперся? — роздратовано запитала Ніка. — Що ти хочеш? 

Їй не подобався тон їхньої розмови, але найбільше її лютило те, що вона ніяк не могла прийти до тями після свого сну. Вона зловила себе на думці, що слухає його в пів вуха й говорить щось просто на автоматі, а сама думає лише одне: “Досить! Просто заткнись і зроби те, що зробив вчора під тим сраним деревом! Просто трахни мене!” 

— Так, давай краще відразу до справи, — голос Олекси помітно плив. — Я хочу дотриматись нашої домовленості.

— Тобто? — не зрозуміла Ніка. — Ти про що?

Він зробив великий ковток зі склянки й сказав:

— Я хочу, щоб ти трахала мене, коли захочеш. 

Брови у Ніки самі собою здивовано підскочили вгору. Вона геть не чекала почути щось подібне.

— Я дав тобі слово, що до наступного літа я у твоєму розпорядженні і я хочу його дотримати. 

Від почутого у Ніки перехопило подих. Це звучало провокуюче… Й аби не її сестра була з ним…  Вона сама б наполягала на цьому. Але зараз вона сказала:

— Скільки ти випив? Ти геть не віддупляєш, що говориш! Ти — хлопець моєї сестри! Й ти вважаєш це нормальним? Говорити мені подібне?

— Ой, Ніко, перестань! — роздратовано відреагував він. — Давай без цього. Не після того, що сьогодні, чи вже вчора, сталося між нами. Не вдавай з себе хорошу дівчинку, яку спокусив негідник. 

Олекса раптом зробив крок до Ніки.

— Ти хотіла цього не менше, ніж я. А може й більше. 

Ще один крок. Він насувався, як величезний круїзний лайнер. Ніка не рухалась, ноги наче приросли до підлоги. 

— Ти так на мене дивилася там, за столом. На нас з Алею. 

Він зовсім близько. Стоїть прямо перед нею.

— Ти ж хочеш мене. Навіть зараз хочеш.

Він простягає руку й вже за мить його теплі пальці ніжать жіночу шию та щоку. 

— Ти сказав, що не чіпатимеш мене, — вихопилось у Ніки.

— Так, сказав. 

— То й прибери від мене руки.

— Я сказав, що не чіпатиму, якщо ти мене не попросиш.

— Я не просила.

— Не просила? Точно? Тоді не дивись на мене так.

— Прибери від мене руки, хлопчику, — вона досить сильно вдарила його по руці. — Збав оберти! Нахабнієш на очах. Й не дихай на мене. Від тебе тхне перегаром. Йди проспись!

Він засміявся пʼяним дещо ідіотичним сміхом.